facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

УКРАЇНА ТА НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ

Автор Доклада: 
Легка Н.М.
Награда: 
УКРАЇНА ТА НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ

УДК 7.01:82.01

УКРАЇНА ТА НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ

Легка Наталія Михайлівна, аспірант
Київський Національний університет ім. Т. Шевченка

Аналізується включеність України в світовий літературний процес через зв'язок з Нобелівською премією в галузі літератури.
Ключові слова: література, письменник, літературна премія, лауреат, світова культура

The article is devoted to the question of the inclusion of Ukraine into the world literature process by analysis of connection with the Nobel Prize in Literature.
Keywords: literature, writer, literary prize, laureate, literary academy, world culture

За більш ніж столітню історію Нобелівської премії в галузі літератури, її лауреатами стало 107 прозаїків, поетів, драматургів з різних країн. Географія цієї літературної нагороди надзвичайно широка, однак України в цьому переліку немає. Міжнародний статус та престиж премії сприяли тому, що існує багато наукових і журналістських розвідок з цієї проблематики і часто можна зустріти гостру критику в адресу Нобелівського комітету за «помилки» у виборі переможців. Основним аргументом стає те, що не були відзначені такі гіганти від літератури як Дж. Джойс, М. Пруст, Ф. Кафка, Б. Брехт, Ф.Г. Лорка та ін., а їх гіпотетичне місце зайняли автори, імена яких не залишаться в історії світової літератури і культури загалом. Культуролог, критик і письменник Микола Рябчук в одній з передач на Радіо Свобода так відповів на запитання про те, чому ж в Україні немає жодного лауреата Нобелівської премії: «Це дуже гарне й болюче питання. Останні роки вся українська культура якось… трагікомічно побивається за цією премією. Тим більше, коли її отримують наші сусіди поляки. Або єгиптяни, африканці – представники найменших і найнепомітніших, здавалося б, країн. Зрештою, Ісландія має свого Нобелівського лауреата. Думаю, не треба цим аж так перейматися. Є на це об’єктивні обставини, через які нам у найближчі роки не світить Нобелівська премія. Не тому, що в нас слабша література, ніж в Ісландії чи Єгипті, чи навіть у Польщі. Просто тому, що Україна недавно з’явилася на картах світу і ще й досі належно не з’явилася у свідомості світовій».
У вітчизняній літературі дослідження Нобелівської проблематики як складову частину містять пошук будь-якого зв’язку між Україною і цією премією. Як вже згадувалось «свого» лауреата у нас ще немає, тому основна увага звертається по-перше, до зв’язку лауреатів з Україною, а по-друге, українських митців, які б номінувалися, або були б вартими такої високої нагороди.
Один з лауреатів нобелівської премії в галузі літератури – Йозеф Шмугель Агнон – який у 1966 році розділив лауреатство з Неллі Закс, народився в Україні (м. Бучач, Тернопільської області), де провів дитинство і вперше проявив себе як письменник. В зверненні Нобелівського комітету сказано, що Й. Агнон нагороджений «за глибоко оригінальне мистецтво розповіді, навіяне єврейськими мотивами». Тому слід зауважити, Україна була лише місцем народження митця, його не слід вважати українським письменником, адже його зріле творче життя пов’язане з Єрусалимом.
Й. Агнон – єдиний фактичний зв’язуючий елемент між Нобелівською премією в галузі літератури і Україною. Всі інші відомості швидше належать до сфери ймовірного, часто не підкріплені фактами, або подаються у вигляді викривленої інформації. Як приклад можна навести великого українського письменника Івана Франка, якого у 1915 році професор Йосиф Застирець із Відня висунув як кандидата на здобуття премії. За офіційною версією документи надійшли з запізненням і тому не були розглянуті, а наступного року митця не стало. Однак поширення набула думка, що Франко таки був номінований, але не дожив до нагородження. У розсекреченому списку Нобелівських лауреатів та номінантів в галузі літератури за першу половину ХХ століття імені українця немає, що означає, що хоч письменника й висували на як кандидата на розгляд Шведської академії, з тих чи інших причин він не був навіть номінований.
Перевірити достовірність інших відомостей надзвичайно важко, тому що немає документальних свідчень їх достовірності чи хибності. Однак така інформація має місце і слід її розглянути і проаналізувати.
Наступним гіпотетичним кандидатом на здобуття премії у 1985 був Василь Стус, як вважається, за поданням Нобелівського лауреата 1972 року Генріха Белля. Достеменно відомо, що Белль дійсно цікавився долею Стуса, однак, чи дійсно він рекомендував українського митця на здобуття премії сказати важко. В літературі є згадки про заснування спілки, яка мала якимось чином посприяти отриманню Василем Стусом Нобелівської премії у 1986 році, Генріх Белль не мав до неї відношення. Чи була дієздатною ця спілка і чи було подане ім’я поета на розгляд Шведської академії точно не відомо, але в 1986 році, у вересні, тобто за місяць до традиційного оголошення лауреатів, митця не стало. Цей факт інколи висловлюють як аргумент в захист теорії, що Стус мав великі шанси стати лауреатом, однак не дожив. І для підкріплення теорії наводиться пункт зі статусу премії, в якому говориться, що лише нині живий кандидат може стати лауреатом і прописані виключення, які полягають в тому, що письменник буде вважатись лауреатом в разі своєї смерті у випадку, якщо він помер вже після оголошення лауреатів. І дивним чином правило премії стає доказом того, що Україна «майже» свого мала нобелівського лауреата з літератури.
Відомий письменник Михайло Слабошпицький називає шанси України мати Нобелівського лауреата з літератури на сьогоднішній день мінімальними. «Премія ця для нас ілюзорна, хоч ряд наших письменників уже належить світовій літературі, без перебільшення. Нам досі малозрозумілі механізми висування, тому все робимо суто «по-своєму» – по-українськи: уявляємо собі ідеальний, ідеалістичний варіант – ось є з’ява видатного твору, експерти його помічають, враховують і… Ми не здаємо собі справи, що твір, який претендує на увагу експертів, має бути вже перекладеним і вже бути присутнім у європейському чи світовому просторі культури. Тому історія попередніх висунень українських письменників на Нобелівську премію печальна і повчальна».
Серед українських митців, імена яких в дослідницькій літературі згадуються у зв’язку із Нобелівською премією, можна назвати Ліну Костенко, Олеся Гочара, Миколу Бажана, Павла Тичину, Уласа Самчука, але, на жаль, через відсутність перекладів на основні світові мови, що є важливою вимогою до кандидатів, шанси отримати схвалення Нобелівського комітету для України є дійсно мінімальними. Адже стати лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури означає бути визнаним світовою літературною спільнотою, що неможливо за умови, якщо та сама спільнота не має змоги ознайомитись з творчістю письменника чи поета, скласти цілісне уявлення про неї та головне, зрозуміти яке значення має творчість даного митця для світової культури та літератури зокрема. Було б несправедливо казати, що українська література невідома в світі, чи не перекладається, тому що окремі твори окремих письменників та поетів публікуються закордоном, але переклад вибраних творів чи одного-двох романів на одну чи декілька мов не відповідає головній вимозі записаній у заповіті Нобеля, що премія вручається за найвизначнішу роботу ідеалістичного напрямку, і тому підтексту, який розуміється за цими словами, і полягає в тому, що творчість письменника вже певним чином справила вплив на світову спільноту та зайняла своє місце в світовій культурі.

Література:

  • 1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика./ Р. Барт. — М.: Прогресс, 1989—615 с.
  • 2. Библер В.В. Слово и событие. Писатель и литература. / В.В. Библер. – Москва, Руский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. – 416 с.
  • 3. Илюкович А.М. Согласно завещанию. Заметки о лауреатах Нобелевской премии по литературе. / А.М. Илюкович. – М.: Кн. Палата, 1992. – 560 с. – (Попул. б-ка).
  • 4. Левчук Л.Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття: навч. Посібник / Л.Т. Левчук. – К.: Либідь, 2009. – 224 с.
  • 5. Нобелівська премія в галузі літератури – офіційний сайт [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/
7
Ваша оценка: Нет Средняя: 7 (4 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.