facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Автор Доклада: 
Пилипенко І., Чернобай А.
Награда: 
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

   ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Пилипенко Ігор, студент
Національний університет „Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”

Чернобай Антоніна, канд. юрид. наук, ст. викладач
Національна академія прокуратури України

Мета тематики – запропонувати практичний висновок про визначення особливостей процесуальної ролі прокурора у цивільному судочинстві, надати певні рекомендації, звернути увагу на питання форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

На сьогодні чинним цивільним процесуальним законодавством України змінено механізм правового регулювання участі прокурора у цивільному процесі. Змінено не лише назву та зміст статті щодо участі прокурора в розгляді цивільних справ, а й більшість процедур вчинення процесуальних дій прокурором, запроваджено новий, невідомий раніше, інститут цивільного процесу – представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
У ч. 1 ст. 45 ЦПК [12] визначається така форма участі у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, як їх звернення до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів у випадках, встановлених законом. Як бачимо, у ст. 45 ЦПК поєднані правила про участь у процесі як прокурора, так і органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які у випадках, передбачених законом, можуть звертатися до суду із заявою на захист прав і свобод інших осіб. Учасники, які вказані у цій нормі, є процесуально неоднорідними, мають різний правовий статус. Тому виникає питання про обґрунтованість такого законодавчого рішення, оскільки статус прокурора в цивільному процесі визначено конституційно і він має здійснювати в суді відокремлено представництво інтересів громадянина або держави. Поєднання в одній статті участі у процесі прокурора та інших органів і осіб ускладнює застосування норм ЦПК у судовій і прокурорській практиці. Тому пропонується визначити участь прокурора в цивільному процесі в окремій нормі.
Доцільно порівняти процесуальне положення прокурора і представника сторони. По-перше, прокурор сам вирішує, звертатися до суду чи ні, в той час як представник уповноважений довіреністю (або законом) на виконання своїх функцій і в інтересах того, кого представляє. По-друге, усі види представництва в суді, які закріплені цивільно-процесуальним законодавством, передбачають в обов’язковому порядку правові відносини між представником і особою, яку він представляє. Прокурор же діє від імені державного органу – прокуратури, на яку законодавством покладені такі повноваження, для підтвердження яких прокурору не потрібно надавати суду ніяких документів, довіреностей, оскільки він виконує обов’язки, покладені на нього законом. Прокурор – особливий суб’єкт цивільного процесу і його участь у справі викликана необхідністю виконання представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом (п. 2 ст. 121 Конституції України, п. 2 ст. 5 Закону України „ Про прокуратуру ”[13], ч. 2 ст. 45 ЦПК) [12]. Тобто ця функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною.
Провівши аналіз чинного законодавства та різних наукових підходів, можна дійти висновку, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді не можна віднести до представництва на підставі доручення, адміністративного акта чи закону. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді від свого імені (ч. 2 ст. 45 ЦПК) [12], тому жодних доручень на ведення справи, на відміну від іншого представника, йому не потрібно. Прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави лише за наявності підстав, зазначених у законі (ст. 45 ЦПК, ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”)[13].
У зв’язку з тим, що прокурор не може бути стороною в справі, він повинен у позовній заяві зазначити ту особу, інтереси якої представлятиме в суді. Проте ст. 119 ЦПК України [12] такої вимоги до позовної заяви не висуває. Цю прогалину у процесуальному законодавстві необхідно заповнити, що фактично передбачено й Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, у якому, зокрема, зазначено, що прокурор обґрунтовує у своїй позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави або в чому є загроза порушенням цих інтересів, а як позивача повинен вказати конкретний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Це Рішення Конституційного Суду України стосується офіційного тлумачення положення ст. 2 ГПК України, яке, на наш погляд, поширюється й на ст. 119 ЦПК України, оскільки прокурор представляє в цивільному судочинстві інтереси не тільки громадянина а й держави (суспільства) [11, с. 62].
Одним із приоритетних напрямів розвитку представництва прокурора в цивільному судочинстві вбачається пряме надання йому права ініціювати в суді процес при порушенні прав і законних інтересів необмеженого кола осіб чи масового інтересу (наприклад, при порушенні екологічного законодавства, масовому порушенні прав споживачив тощо). Оскільки такі поняття, як „невизначене коло осіб”, „громадський інтерес”, „групові позови” цивільне процесуальне законодавство України не розкриває, застосування їх прокурором і судом на практиці досить проблематичне. Розтлумачити їх і сформулювати можна буде з огляду на матеріали прокурорської та судової практики із закріпленням відповідних процедур ЦПК України [6].
Щоб визначити принципи, на яких ґрунтується участь прокурора в цивільному процесі, слід звернутися до його процесуального становища в суді. Прокурор наділяється певними повноваженнями в цивільному процесі, проте він не може давати суду які-небудь вказівки, визначати поведінку будь-кого. Найбільш цілеспрямований вплив на формування правового статусу прокурора в суді мають функціональні принципи судочинства: диспозитивність, змагальність і рівноправність сторін. Отже, підтримуючи в суді заявлені позовні вимоги, прокурор є самостійним учасником процесу. Проте, він не перестає бути представником органу, який здійснює нагляд за дотриманням Конституції і застосуванням чинних законів України.
Позивачем у процесі є особа, в інтересах якої прокурор звернувся в суд. Однак в силу ст. 46 ЦПК України [12] прокурор має процесуальні права та обов’язки позивача, за винятком тих, які належать позивачу як суб’єкту спірного правовідношення. Прокурор немає права укласти мирову угоду, до нього не може бути заявлений зустрічний позов, він не може відповідати за збитки, завдані відповідачу забезпеченням позову, пред’явленого прокурором в інтересах інших осіб. Прокурор звільнений від сплати судового збору та судових витрат, пов’язаних із розглядом справи, в тому числі з нього не можуть бути стягнені витрати за правову допомогу.
Прокурор вправі відмовитися від поданого позову і вийти з цивільного процесу або змінити позов (ч. 2 ст. 46 ЦПК України). Проте це не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. При відмові прокурора від заявленого ним позову в інтересах інших осіб підставою для закриття провадження у справі буде не відмова позивача від продовження процесу, а прийнята судом відмова позивача від позову (п. 3 ч. 1 205 ЦПК України) [1, 128-139].
Є необхідність передбачати в ЦПК України обов’язкову участь прокурора у процесі, розпочатому з ініціативи інших осіб, а також у випадках, визначених законом, оскільки в кожному конкретному випадку він самостійно вирішує, чи є для цього підстави (ч. 5 ст. 361 Закону України „Про прокуратуру”). Ось чому прокурор може вступити в уже розпочатий процес з ініціативи інших осіб (наприклад, у справах про надання психіатричної допомоги), однак він має представляти в суді інтереси громадянина або держави, тобто інтереси позивача або третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо спору [4].
У чиному ЦПК України бажано відновити інститут відводу (самовідводу) прокурора, який не бере участі у справі, якщо він: особисто, прямо чи побічно заінтересований в результатах справи; є родичем сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі: перебуває в особистих стосунках з особами, що викликає сумнів у його об'єктивності й неупередженості (статті 20-22 ЦПК України) [12, с. 63].
Також важливу роль відіграє визначення процесуального статусу прокурора на стадіях перегляду судових рішень. Проте, законодавець чітко не зазначив у ЦПК України право прокурора вносити апеляційні (касаційні) скарги, заяви на рішення у справах, в яких він не брав участі. Але, виходячи зі змісту п. 2 ст. 45 ЦПК України, що він може здійснити представництво на будь-якій стадії цивільного процесу, та ч. 4 ст. 45, що прокурор, який не брав участь у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв’язку з винятковими або нововиявленими обставинами має право ознайомитися з матеріалам справи в суді, можна зробити висновок, що прокурору належить право оскарження судових рішень в порядку статей 292 і 324 ЦПК України у справах, участі в яких він не брав.
У зв'язку з наданням прокурору права вимагати перегляду судових рішень незалежно від участі у справі виникає запитання: в усіх цивільно-правових спорах прокурору належить таке право чи лише у випадку, коли ухваленим судовим рішенням порушуються права громадян та інтереси держави, охоронювані законом? Вбачається, що правильним є друге. При реалізації права на апеляційне, касаційне оскарження судового рішення або на перегляд його за нововиявленими або винятковими обставинами прокурор повинен пояснити, у чому по даній справі полягає порушення прав громадян та інтересів держави. За відсутності такого обґрунтування суд має відмовити у прийнятті скарги або заяви [3, с. 64].
Вважаємо, що повноваження прокурора щодо подання апеляцій доцільно оформити в ЦПК України з урахуванням як рівності прав учасників процесу, так і особливої ролі прокурора у забезпеченні законності, а також єдності та централізації прокурорської системи.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Здійснення такого представництва є суспільно важливою конституційною функцією органів прокуратури (п. 2 ст. 121 Конституції України). Право прокурора на звернення до суду загальної юрисдикції та вступу у відповідну цивільну справу чітко обмежено представництвом насамперед певної категорії громадян: людей похилого віку, дітей, малозабезпечених та інших осіб, які не спроможні захистити свої права в суді, а також певних інтересів держави.
Таким чином, аналіз п. 2 ст. 121 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. [11] у частині офіційного тлумачення зазначеного конституційного положення, чиного процесуального законодавства та ст.361 [11] Закону України „Про прокуратуру” [13] дає підстави дійти висновку про те, що представництво прокурором у суді інтересів громадянина або держави має ряд специфічних рис, які істотно відрізняють його від іншого представництва в цивільному процесі. Відмінність прокурорського представництва від інших традиційних видів представництва в суді теоретично можна обґрунтовувати тим, що, по-перше, представництво прокурора є офіційним (публічним) представництвом конституційного рівня, що має значення самостійної функції прокуратури; по-друге, таке представництво здійснює особливий орган, який не має особистого інтересу, завжди і всюди є охоронцем закону, виступає від імені держави на користь громадянина, держави, суспільства. Таким чином, представництво прокурора в суді є самостійним інститутом цивільного процесуального права.

Література:

  • 1. Балюк М.І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у запитаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції / М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 676 с. – (Серія: Судова практика).
  • 2. В.В. Комаров. Новелізація цивільного процесуального законодавства та засади нового цивільного процесуального кодексу України // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 2-3. — С. 472-473.
  • 3. Лазько Г.З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право” / Г.З. Лазько. – К., 2006. – 16 с.
  • 4. Меденцев А. Участь прокурора у розгляді судом справ про надання особі психіатричної допомоги / А. Меденцев // Вісник прокуратури. – 2008. - № 6. – С. 109 – 113.
  • 5. І.Оксенчук. Завдання прокуратури у цивільному судочинстві: історія та перспективи розвитку / Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 9. – С. 175 – 179.
  • 6. Павлунік І.А. Представництво в цивільному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право” / І.А. Павлунік. – К., 2002. – 16 с.
  • 7. Руденко М.В. Прокурор у цивільному процесі України: Сутність, завдання, повноваження: навч. та наук.-практ. посібник для студ. вищ. юрид. навч. закл. / М.В. Руденко, Т.О. Дунас / за наук. ред. д-ра юр. наук, проф. М.В. Руденка. – Х. : Харків юридичний, 2006. – 340 с.
  • 8. Степаненко Т.В. Судочинство у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право” / Т.В. Степаненко. – Х., 2008. – 20 с.
  • 9. Т. Твардієвич, М. Легенченко. Представництво прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування / Вісник прокуратури. – 2010. - № 10. – С. 39 – 42.
  • 10. Чванкін С.А. Добровільне представництво у цивільному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право” / С.А. Чванкін. – Одеса, 2005. – 22 с.
  • 11. Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку: ППВС України від 24. 10. 2008 р. № 12 // Закон і бізнес. – 2008. - № 50. – 13 – 14 грудня.
  • 12. Рішення Конституційного Суду України від 8. 04. 1999 р. № 3-рп / 99 // Вісник КС України. – 1999. № 2. – С. 39 – 40.
  • 13. Цивільно-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 20серпю2010р.:(Офіц.текст). – К.:Паливода А.В., 2010. – 184с. – (Кодекси України)
  • 14. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року (із змін.) //Вісник прокуратури. – 2001. - №6 – Ст.793.
9
Ваша оценка: Нет Средняя: 9 (3 голоса)

Окреслені пробемні питання

Окреслені пробемні питання діяльності прокуратури загалом та посадових осіб прокуратури в цивільному процесі зокрема є актуальними і такі, що потребують як теоретичного так і практичного дослідження. Не дивлячись на існуючі історичні підвалини участі прокуратури в цивільному процесі, прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України та внесених у нього змін викликають необхідність конкретизації участі прокурора в цивільному процесі в розрізі його прав та обов'язків на різних стадіях. Запропоновані авторами зміни заслуговують на беззаперечне схвалення з огляду на практичну реалізацію даного питання з можливими подальшими науковими розробками та пошуками.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.