facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОВГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Автор Доклада: 
Багрій О.І.
Награда: 
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОВГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

УДК 342.4

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОВГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Багрій Олена Ігорівна, асистент 
Донецький національний університет

У роботі зроблено спробу виокремити проблеми правового регулювання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, зокрема щодо реалізації Конституційним Судом свого повноваження із визнання неконституційними законів та інших правових актів, та запропоновані шляхи удосконалення чинного законодавства задля усунення таких недоліків з метою більш ефективної реалізації принципу верховенства Основного Закону.

Ключові слова: верховенство конституції, охорона конституції, конституційна юрисдикція, Конституційний Суд України, неконституційність.

Problems of legal regulation of Constitutional Court of Ukraine activity are described in the work, including that appear on a way of a recognition laws unconstitutional. Ways of improvement of the current legislation for such lacks elimination for the purpose of more effective realization of a principle of the supremacy of Constitution are offered.
Kewords: the supremacy of Constitution, the constitutional jurisdiction, Constitution protection, the Constitutional Court of Ukraine, іllegality.

Одним з принципів правової держави є верховенство конституції у системі нормативно-правових актів. Стаття 8 Конституції України у частині другій проголосила, що Конституція України має найвищу юридичну силу [1]. Але одного такого закріплення недостатньо, принцип верховенства конституції не реалізується автоматично. Його дія може бути порушена умисно або у силу правозастосувальної помилки. Для запобігання і ліквідації цього існує система правових засобів охорони конституції, одним з яких є конституційний контроль.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» завданням єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України [2]. Але на шляху реалізації повноважень Конституційного Суду України, а отже і на шляху гарантування верховенства Конституції України, постає багато проблем, обумовлених як недосконалістю нормативного регулювання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції, так і порушеннями законодавства, що трапляються під час застосування нормативних приписів. У якості прикладу можна назвати порядок призначення суддів Конституційного Суду України (нагадаємо, що після виключення зі змісту Закону «Про Конституційний Суд України» статті 6 утворилася прогалина у правовому регулюванні процедури призначення суддів Президентом України), а також звільнення їх з посад (так, статтею 106 Конституції України встановлено повноваження глави держави щодо звільнення з посад суддів КСУ, але відповідно до процедури, передбаченої Регламентом Суду, Президент може лише ініціювати розгляд питання про звільнення судді за порушення ним присяги). Також науковцями підіймалося проблемне питання розмежування компетенції Конституційного Суду та адміністративних судів (зокрема, В. Кампо з цього приводу пропонував нову класифікацію нормативно-правових актів із виділенням поруч із підзаконними так званих «підконституційних» актів, які б і складали предмет розгляду Суду).
Не заперечуючи важливості названих та багатьох інших питань, що неодноразово ставали об’єктом вивчення вчених-конституціоналістів, у рамках даного дослідження хотілося б більш детально зупинитися на проблемах, які постають на шляху реалізації Конституційним Судом свого повноваження щодо визнання неконституційними законів та інших правових актів, передбачених законодавством. Адже саме це повноваження є наріжним каменем компетенції єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Із цим погоджуються А.О. Селіванов і А.А. Стрижак, які стверджують, що в основному забезпечувати верховенство Конституції України дає змогу здійснення Конституційним Судом конституційного контролю правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України і Верховної Ради АРК [3, с. 217].
Перший аспект, на якому слід зосередити увагу, – це підстави визнання нормативно-правових актів такими, що суперечать Конституції. Стаття 152 Основного Закону встановила, що такими підставами є невідповідність Конституції України або порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закон України «Про Конституційний Суд України» у статті 15 доповнює наведений перелік ще однією підставою – перевищення конституційних повноважень при прийнятті відповідних актів. Щодо невідповідності Конституції України, така підстава є обґрунтованою, адже якщо нормативний акт вступає у колізію із Основним Законом, порушується принцип верховенства Конституції, що є неприпустимим. Але чи можна говорити про неконституційність акту, якщо було порушено процедуру його прийняття? Якщо така процедура регламентована Основним Законом, так. Хоча навіть у цьому випадку не є безперечною доцільність скасування нормативно-правового акту, якщо мале місце незначне порушення порядку його прийняття. Для обґрунтування останньої тези слід згадати Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» від 10 вересня 2009 року [4].
У цьому Рішенні Суд визнав розглядуваний Закон неконституційним повністю через те, що під текстом опублікованого Закону, прийнятого за результатами повторного розгляду, були відсутні належна дата та підпис Голови Верховної Ради України (на той період, до відміни конституційної реформи, Основний Закон дозволяв спікеру публікувати закони, вето щодо яких подолане у парламенті, за своїм підписом, якщо Президент ухиляється від свого обов’язку щодо його підписання). Тут слід уточнити, що Закон був опублікований у газеті «Голос України» від 21 березня 2009 року без підпису Голови Верховної Ради України, як того вимагала частина четверта статті 94 Конституції України, хоча Закон містив підпис Голови Верховної Ради України, поставлений відповідно до частини першої статті 94 Основного Закону України. Тобто фактично підставою визнання акта неконституційним стало те, що Голова парламенту не продублював свій підпис, а також опублікування його за датою першого прийняття, а не повторного розгляду. При цьому безпосередньо у Конституції України не регламентувалася процедура опублікування повторно прийнятого законодавчого акту, так само як тлумачення конституційної норми про опублікування прийнятого закону не давало підстав вважати, що закон повинен окремо підписуватися для цілей офіційного оприлюднення. Через такі формальні моменти довгоочікуваний Закон, прийняття якого нарешті розблокувало процедуру імпічменту, утратив чинність, залишивши досить важливі суспільні відносини неурегульованими. Тому слід більш детально дослідити таку підставу визнання актів неконституційними, як порушення процедури їх прийняття, шляхом аналізу можливості уточнення цієї підстави указівкою на те, що нормативний акт може бути визнаний неконституційним через наявність не будь-якого, а суттєвого порушення процедури його розгляду, прийняття, опублікування. Беззаперечно, за умови такої зміни законодавства слід визначити, що саме вважати суттєвим порушенням.
Наступне питання, на необхідності аналізу якого хотілося б наголосити, – це остаточність актів Конституційного Суду України. І Конституція України, і Закон України «Про Конституційний Суд України» закріпили, що рішення і висновки єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні є остаточними й оскарженню не підлягають. З одного боку, таке нормативне положення підкреслює авторитет Суду та його особливу роль у гарантуванні верховенства Основного Закону, з іншого – воно фактично унеможливило перегляд, зміну чи відміну актів Конституційного Суду України, зокрема ним самим. Це призвело до формування величезного масиву рішень Суду, багато з яких вже навіть не мають сенсу через зміну законодавства. Так, наприклад, у Рішенні від 22 грудня 2009 року № 34-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що Рада суддів України повноважна давати рекомендації стосовно призначення суддів на адміністративні посади в судах тому органу (посадовій особі), який законом наділений цими повноваженнями [5]. При цьому нещодавно прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює порядок призначення суддів на адміністративні посади, відповідно до якого Рада суддів не приймає у цьому процесі ніякої участі. При цьому зазначене Рішення продовжує свою дію і згідно із законодавством та як зазначено у ньому самому є обов’язковим до виконання. Можна наводити безліч таких прикладів, зокрема й коли акти Суду вступають у протиріччя із самою Конституцією України (як, наприклад, із згадуваним Рішенням щодо порядку опублікування закону за підписом Голови Верховної Ради, який на сьогодні взагалі позбавлений такого права). Виникає парадоксальна ситуація, за якої акти органу, покликаного забезпечувати верховенство Основного Закону, самі йому і суперечать. І Конституційний Суд позбавлений можливості їх відмінити чи переглянути, адже єдиною законною підставою відкриття нового провадження у справі є виявлення нових обставин по справі, які не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі. Тому потребує на дослідження доцільність закріплення на законодавчому рівні можливості скасовувати або змінювати акти Суду, але при цьому слід визначити вичерпний перелік підстав такого перегляду або скасування. Небезпідставність викладеної пропозиції підтверджується досвідом зарубіжних держав. Наприклад, допускається перегляд своїх рішень Конституційним судом Республіки Молдова і Конституційною Радою Республіки Казахстан за власною ініціативою у випадках відкриття нових, суттєвих для предмету звернення обставин, а також у зв’язку зі зміною норми Конституції, на підставі якої було прийнято рішення [6, с. 45].
Хотілося б освітити ще один аспект діяльності Конституційного Суду України як то підстави відкриття провадження у справі про визнання правових актів такими, що суперечать Конституції України. Згідно із законодавством такою підставою є конституційне подання уповноважених законом та Конституцією суб’єктів, до кола яких сам єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні не належить. Тому Конституційний Суд називають «пасивною владою», адже він не уповноважений порушувати справу за власною ініціативою, за виключенням ситуації, коли у процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі. Знов-таки виникає абсурдна ситуація, коли єдиний орган у системі державної влади, завданням якого проголошено гарантування верховенства Конституції України, неспроможний самостійно «запустити» механізми, що дають таку можливість. Тобто Конституційний Суд вимушений очікувати, доки один з суб’єктів конституційного подання «помітить» протиріччя між тим чи іншим нормативно-правовим актом та Основним Законом чи, навіть скоріше, виявиться зацікавленим у відміні такого акта. Якщо б законодавець дозволив Суду порушувати справу щодо неконституційності правових актів за власною ініціативою, конституційну реформу 2004 року було б скасовано значно раніше, і не виникло б ситуації, за якої країна понад 5 років жила за «неконституційною конституцією».
Отже, діяльність Конституційного Суду України пов’язана із багатьма проблемами, які перешкоджають повноцінному виконанню Судом свого завдання щодо гарантування верховенства Конституції України. Тому очевидною є необхідність наукової розробки запропонованих у цій роботі та інших питань задля виявлення наукових проблем і формулювання наукових гіпотез з метою удосконалення правового регулювання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, а відповідно і забезпечення гарантування верховенства основного Закону України.

Література:

  • 1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року станом на 01 лютого 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  • 2.Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року станом на 07 жовтня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 49 – Ст. 272.
  • 3.Селіванов А.О., Стрижак А.А. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні: актуальні питання сучасного розвитку конституційного правосуддя. – К.: Логос, 2010. – 276 с.
  • 4. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» від 10 вересня 2009 року № 20-рп/2009 // Вісник Конституційного Суду України – 2009. – № 6. – С. 6.
  • 5. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116 Закону України «Про судоустрій України» від 22 грудня 2009 року № 34-рп/2009 // Вісник Конституційного Суду України – 2010. – № 1. – С. 55.
  • 6. Івановська А. Юридична природа актів Конституційного Суду України // Університетські наукові записки. – 2005. – № 4 (16). – С. 42 – 60.  
6.5
Ваша оценка: Нет Средняя: 6.5 (4 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.