facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ

Автор Доклада: 
Завацька Н. Є.
Награда: 
ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ

УДК 316.6:159.922.62

ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ

Завацька Наталія Євгенівна, д-р психол. наук, доцент
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля


В статті представлено новий концептуальний підхід до соціально-психологічного аналізу сутності і проблем соціальної реадаптації особистості зрілого віку. Обґрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником соціальної реадаптації особистості виступає її адаптаційний потенціал. Розкрито зміст програми соціальної реадаптації, спрямованої на підвищення адаптаційного потенціалу соціально дезадаптованих осіб зрілого віку шляхом спеціальної організації реадаптаційного соціального середовища відповідно до особистісних особливостей реадаптантів. Показано, що соціальна реадаптація осіб зрілого віку є ефективною тоді, коли вона здійснюється системно на рівні первинної реадаптації, базовому рівні та рівні постреадаптації і побудована з урахуванням показників рівнів адаптаційного потенціалу та дотриманням принципів еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування та перспективності.
Ключові слова: особистість, зрілий вік, соціальна дезадаптація, адаптаційний потенціал, соціальна реадаптація, психологічна допомога, соціальна робота.

The article gives a new conceptual method of approach to socio-psychological analysis of the essence and problems of social readaptation а mature adult. It substantiates that the leading socio-psychological factor of social readaptation of the personality is their adaptation potential, which includes the unity of personal peculiarities and corresponding readaptation social environment. Maintenance of the program of social readaptation, directed on expansion of adaptation potential of social dezadaption persons of mature adult, is exposed, by the special organization of readaptation social environment in accordance to the personal features. It is displayed in the thesis that social readaptation of mature adults can be effective when it is realized in the systematic way on the level of primary readaptation, on the base level and on the level of postreadaptation and if is built with regard for the of the level of adaptation potential and observance of principles of equivalence, dynamism, differentiated prediction and perspective.
Keywords: personality, mature adult, adaptation potential, social dezadaptation, social readaptation, psychological help, social work.

Актуальність вирішення проблеми соціальної реадаптації особистості зрілого віку зумовлена численними перешкодами в процесі вторинної соціалізації, що наявні в разі кардинальної зміни життєвої ситуації, зокрема у осіб, які повернулися з місць позбавлення волі, які щойно позбулися адикції від психотропних речовин, а також у тих військовослужбовців, які звільнилися у запас або у відставку, чи повернулися після участі у збройних конфліктах. Якщо вплив таких змін перевищує наявні адаптивні можливості особистості і процес вторинної соціалізації блокується чи відбувається невдало, виникає необхідність у реадаптації. Пошук засобів підвищення здатності особистості до адаптації в нових життєвих обставинах є актуальним напрямом соціальної реадаптації осіб зрілого віку, оскільки це може значною мірою попередити та виправити негативні тенденції, що супроводжують процес реадаптації.
Недостатня ефективність заходів, спрямованих на соціальну реадаптацію дезадаптованих осіб зрілого віку, пояснюється як відсутністю системного підходу, так і тим, що ці заходи не розкривають дійсних соціально-психологічних причин реадаптації. Психологічний аспект вирішення означеної проблеми стосується самої її сутності, оскільки базується на визначенні особистісних особливостей реадаптантів, які проходять процес вторинної соціалізації. Необхідність дослідження саме психологічних основ соціальної реадаптації полягає у тому, що цей підхід дає можливість розробити систему соціальної реадаптації осіб зрілого віку відповідно до їх адаптаційного потенціалу.
У загально-теоретичному аспекті найкраще вивчено процеси соціальної дезадаптації та реадаптації у підлітковому віці. Науковці наголошують на особистісному підході до вивчення соціальної дезадаптації, який орієнтує на розгляд її як результат відхилення у розвитку особистості внаслідок негативного впливу різних факторів. Так, одні автори (В.С. Бітенський, В.Я. Гіндікін, С.В. Дворяк, Б.Г. Херсонський) вказують на роль соціально-психологічних чинників у формуванні дезадаптації, інші – дотримуються концепції індивідуально-типологічних чинників (А.Є. Лічко, І.П. Рущенко). У працях Н.Ю. Максимової обґрунтовано, що особистісна деформація провокує соціальну дезадаптацію, а процес реадаптації підлітків має спиратися на показники особистісних дисфункцій.
Можна констатувати, що проблема соціальної реадаптації осіб у зрілому віці розроблена недостатньо і в теоретико-методологічному, і в практично-впроваджувальному аспектах. Дослідження за цією проблематикою майже виключно були пов’язані з медико-психологічними аспектами, – переважно з особливостями постравматичної реабілітації учасників бойових дій (Н.В. Дмитрієва, М.В. Друмова, О.О. Лазебна, Л.Ф. Шестопалова та ін.) чи медико-соціальною реабілітацією осіб з алкогольною або наркотичною залежністю (В.Ю. Зав’ялов, І.М. П’ятницька, І.І. Шуригіна та ін.), або з соціальними аспектами реадаптації дезадаптованих осіб, які повернулися з місць позбавлення волі (Т.Р. Татидінова, В.М. Трубніков та ін.). Крім того, процеси адаптації та реадаптації осіб зрілого віку розглядалися в структурі професіоналізації особистості педагогів (Л.П. Бутузова, Г.Г. Горєлова, К.У. Чимбеленге та ін.), професійної адаптації працівників органів внутрішніх справ (Д.О. Кобзін, В.В. Конопльов, А.П. Москаленко, В.О. Соболєв). Лише порівняно недавно вчені почали досліджувати проблеми прогнозування психологічних наслідків локальних військових конфліктів (А.Г. Маклаков, В.В. Стасюк, С.В. Харченко, С.В. Чермянін, Є.Б. Шустов та ін.), соціально-психологічної реадаптації інвалідів бойовий дій (П. П. Іванов, О.Г. Караяні, Н. В. Тарабрина), психолого-педагогічні умови адаптації осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (С.В. Бабурін, М.Г. Шурухнов, О.М. Яковлєв), особливості соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм чи наркоманію, які перебувають у стадії ремісії (Б.С. Братусь, О.М. Грязнов, Ф.С. Мжельський, І.А. Новиков, О.П. Тимофеєва). При цьому процес реадаптації здебільшого розуміють як заходи, пов'язані або з корінною перебудовою функціональних систем організму в цілому при екстраординарних обставинах, або у особистості в зв’язку з новими життєвими обставинами, що відрізняються від попередніх умов життя й діяльності. Отже при такому підході поза увагою вчених залишається такий фактор соціальної реадаптації як адаптаційний потенціал особистості, відсутність якого може зробити неефективними заходи, що спрямовані на оптимізацію психофізіологічних станів чи соціально-психологічної складової. Слід відзначити також відсутність чітких критеріїв, за якими можна було б оцінити рівень соціально-психологічної деформації дезадаптованої особистості та її оточення, а відтак, і розробити ефективну систему соціальної реадаптації. Тому наукова проблема дослідження психологічних засад соціальної реадаптації особистості зрілого віку є актуальною як з соціальної, так і з наукової точки зору.
Отже, наявна важлива теоретико-методологічна і практично значуща проблема, яка полягає в необхідності системного вивчення соціально-психологічних чинників соціальної реадаптації осіб зрілого віку, а саме у визначенні складових та структури адаптаційного потенціалу, критеріїв його оцінки та розробки на цій основі системи соціальної реадаптації особистості.
Об'єкт дослідження – процес соціальної реадаптації осіб зрілого віку.
Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники соціальної реадаптації осіб зрілого віку.
Мета дослідження – визначення складових та структури адаптаційного потенціалу як чинника соціальної реадаптації осіб зрілого віку та розробка на його основі системи їх соціальної реадаптації.
Концепція дослідження полягає у наступному: соціальна реадаптація осіб зрілого віку є ефективною тоді, коли вона здійснюється системно на рівні первинної реадаптації, базовому рівні та рівні постреадаптації. Провідним соціально-психологічним чинником соціальної реадаптації виступає адаптаційний потенціал особистості, що включає єдність особистісних особливостей реадаптантів та відповідного соціального середовища. Виокремлення показників рівня адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку спирається на аналіз впливу функціонування інтраперсональних та інтерперсональних складових адаптаційного потенціалу на процес соціальної реадаптації. Необхідним є розгляд специфіки адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку з різним ступенем соціальної адаптації; визначення діагностичних процедур, що визначають рівні адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку. Система соціальної реадаптації осіб зрілого віку будується з урахуванням показників рівня адаптаційного потенціалу та дотриманням принципів еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування та перспективності.
Виходячи з представленої концепції сформульовано основні гіпотези дослідження, які полягають у тому, що: по-перше, основні тенденції і проблеми реадаптації соціально дезадаптованих осіб в зрілому віці опосередковані складною взаємодією як зовнішніх (специфіка соціальної підтримки, особливості соціальної інтеграції), так і внутрішніх складових адаптаційного потенціалу особистості (особливості ціннісних орієнтацій та потреб, Я-концепції, індивідуально-типологічні та емоційно-вольові особливості), які певним чином структуровані; по-друге, на основі визначення показників функціонування зазначених складових можливе визначення рівнів адаптаційного потенціалу особистості з різним ступенем соціальної адаптації; по-третє, система соціальної реадаптації осіб зрілого віку має бути побудована відповідно до структури та рівнів адаптаційного потенціалу; включає створення умов, що сприяють особистісному зростанню шляхом залучення особи до процесу реадаптації в спеціально створеному соціальному середовищі; по-четверте, зміст та принципи системи соціальної реадаптації можуть служити засадою для переосмислення та побудови інноваційних соціально-психологічних технологій у галузі психологічної допомоги та соціальної роботи із соціально дезадаптованими особами зрілого віку.
Згідно з поставленою метою та визначеними припущеннями висунуто наступні завдання дослідження:
1. Провести теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми соціальної реадаптації осіб зрілого віку та визначити стан її розробки.
2.Розробити концептуальні підходи до визначення сутності соціальної реадаптації осіб зрілого віку зі з’ясуванням особливостей впливу функціонування складових їх адаптаційного потенціалу на процес соціальної реадаптації.
3.Емпірично визначити ступені соціальної адаптації осіб зрілого віку, які знаходяться в ситуації кардинальних змін умов життя, та специфіку їх адаптаційного потенціалу.
4.Виокремити діагностичні показники, що визначають рівні адаптаційного потенціалу у осіб зрілого віку з різним ступенем соціальної адаптації.
5.Розкрити принципи побудови системи соціальної реадаптації осіб зрілого віку.
6.Розробити систему соціальної реадаптації осіб зрілого віку відповідно до рівня їх адаптаційного потенціалу.
7.Здійснити апробацію системи соціальної реадаптації осіб зрілого віку та визначити основні складові її ефективної реалізації.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становили концепції розвитку психіки і особистості в діяльності (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.О. Роменець, С.Л. Рубінштейн та ін.), генетичний підхід С.Д. Максименка до аналізу становлення особистості на різних вікових етапах життя; концепція саморозвитку особистості Г.С. Костюка; концепції становлення особистості в онтогенезі (К.О. Абульханова-Славська, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, В.О. Моляко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва та ін.), принципи системного підходу в психології (Б.Г. Ананьєв, В.О. Ганзен, Б.Ф. Ломов, В.С. Мерлін, В.А. Семиченко, Г.П. Щедровицький, L.F. Bertalanffy та ін.), погляди на розвиток цілепокладання та трансформацію мотиваційно-ціннісної сфери особистості (О.І. Бондарчук, О.П. Саннікова, В.В. Третьяченко, Ю.М. Швалб), підходи до дослідження динаміки свідомості у соціальній діяльності (В.Й. Бочелюк, Т.В. Говорун, Л.М. Карамушка, В.В. Москаленко, М.І. Пірен), концепції психічної та соціально-психологічної адаптації та дезадаптації людини (Г.Г. Горєлова, О.М. Кокун, С.О. Ларіонова, Г.В. Ложкін, М.В. Макаренко, О.Р. Малхазов, А.О. Реан, Т.С. Яценко); основні положення та принципи надання психологічної допомоги у ситуації соціальної дезадаптації (О.Ф. Бондаренко, Л.Ф. Бурлачук, І.В. Ващенко, О.С. Кочарян, Н.Ю. Максимова, В.В. Стасюк, Л.Ф. Шестопалова).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів: теоретичні методи: теоретичний аналіз, моделювання, що застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних основ розвитку особистості в процесі реадаптації та визначення концептуальних засад дослідження проблеми соціальної реадаптації особистості зрілого віку; емпіричні методи: структуроване інтерв’ю, аналіз документів, метод експертних оцінок, психодіагностичні методи, які використовувалися для дослідження основних показників адаптаційного потенціалу: методики діагностики самооцінки, локусу контролю, самосприйняття; методики визначення акцентуацій характеру, емоційної стійкості, спрямованості і типу реакції у ситуації фрустрації, агресивності, методики вивчення змістовного та динамічного аспектів мотивації; методики визначення особливостей та ресурсів соціальної підтримки (психологічної, інструментальної); методи підвищення адаптаційного потенціалу особистості; методи математичної обробки даних з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.
Дослідження проводилось на базі Центру психічного здоров´я м. Луганська, Центру зайнятості м. Луганська. Емпіричне дослідження здійснювалося впродовж 2002-2008 років. Вибірка була представлена досліджуваними, які повернулися з місць позбавлення волі – 183 особи; досліджуваними, які позбулися залежності від психотропних речовин та перебувають у стадії ремісії – 207 осіб; досліджуваними з посттравматичними стресовими розладами (учасники бойових дій) – 164 особи; військовослужбовцями звільненими у запас або відставку – 238 осіб. На всіх етапах було обстежено 792 досліджуваних. Вік досліджуваних від 40 до 52 років.
Відбір вказаного контингенту досліджуваних зумовлений вираженою негативною динамікою процесу їх соціальної адаптації. Вибірка була представлена чоловіками, адже вони складають переважну більшість серед осіб, які перебувають і повернулися з місць позбавлення волі, серед учасників бойових дій та військовослужбовців, а також осіб, які мають залежність від психотропних речовин та перебувають у стадії ремісії. Формування вибірки здійснювалося на підставі наступних критеріїв: 1) змістовного критерію – відбір груп визначався предметом і гіпотезами дослідження; 2) критерію еквівалентності досліджуваних – результати дослідження вибірки поширюються на кожного її члена; 3) критерію репрезентативності, для забезпечення якого при формуванні вибірки використовувався метод наближеного моделювання, тобто вибірка являє собою модель популяції, а саме – осіб зрілого віку з різним ступенем соціальної адаптації, і результати дослідження поширюються на соціально дезадаптованих осіб зрілого віку. Генеральна сукупність розглядалася як сукупність груп, що володіють визначеними характеристиками. В експериментальну вибірку досліджувані відбиралися так, щоб у ній рівномірно були представлені особи з кожної страти: враховувались стать, вік, ступінь соціальної адаптації. Репрезентативність вибірки забезпечувалася також достатньою кількістю досліджуваних.
За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:
1.Процес повторного включення особи в суспільний контекст передбачає формування у неї компенсаторних соціальних навичок. В зрілому віці необхідність такого процесу реадаптації виникає у тому разі, коли відбувається різка зміна умов життя: після повернення з місць позбавлення волі, після участі у збройних конфліктах, звільнення у запас або у відставку, після позбавлення узалежнення від психотропних речовин. Вплив цих змін часто перевищує наявний адаптаційний потенціал особистості, що призводить до різноманітних порушень в її соціальній сфері, виникнення нервово-психічних та психосоматичних розладів, девіантної поведінки. Підвищення адаптаційного потенціалу особистості є основним чинником процесу соціальної реадаптації.
2.Переосмислення поняття адаптаційного потенціалу особистості дозволяє представити його як інтегральне утворення, яке об'єднує інтраперсональні складові адаптаційного потенціалу (соціально-психологічні та індивідуально-типологічні властивості і якості), що актуалізуються особою для створення і реалізації нових програм поведінки в змінених умовах життєдіяльності, та інтерперсональні складові (особливості соціальної підтримки та соціальної інтеграції).
3.Критерії зниження адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку включають такі показники інтраперсональних складових: неадекватність самооцінки, незбалансованість локусу контролю, підвищену агресивність, фрустраційну напруженість, емоційну нестійкість, перевагу егозахисного типу реакцій на ситуацію фрустрації у поєднанні з екстрапунітивною спрямованістю, дезінтеграцію між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, перевагу уникаючої мотивації, наявність акцентуацій або психопатії. Показниками інтерперсональних складових, які знижують адаптаційний потенціал особистості є: недостатність психологічної (емоційної, когнітивної) та інструментальної підтримки, обмежена соціальна мережа підтримки, низький рівень соціальної інтеграції. Показники цих критеріїв дозволяють виокремити рівні адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку з різним ступенем соціальної адаптації.
4.На основі отриманих емпіричних даних, визначених критеріїв та рівнів адаптаційного потенціалу у відповідності з теоретичною моделлю реадаптації особистості, було побудовано систему соціальної реадаптації особистості зрілого віку. Результати апробації зазначеної системи показали високий рівень валідності попередньо розроблених діагностичних процедур та ефективність застосованих методів формувального впливу щодо підвищення адаптаційного потенціалу особистості зрілого віку.
5.Система соціальної реадаптації осіб зрілого віку включає первинну реадаптацію, базовий рівень та постреадаптацію.
Первинна реадаптація передбачає: моніторинг соціально дезадаптованих осіб зрілого віку, первинний контакт та визначення показників адаптаційного потенціалу обстежуваних з метою превентивної роботи, прогнозу соціальної реадаптації осіб відповідно до рівня їх адаптаційного потенціалу; мотивування на процес соціальної реадаптації, переорієнтацію до нової системи відносин з соціумом. Базовий рівень передбачає реалізацію програм реадаптації, орієнтованих на підвищення адаптаційного потенціалу соціально дезадаптованих осіб зрілого віку та створення реадаптаційного соціального середовища шляхом застосування медіаторного підходу, соціотерапії, використання активних соціально-психологічних форм і методів допомоги. Це сприяє актуалізації потреби особистісного розвитку завдяки соціальній підтримці, створенню мережі соціально-корисних зв´язків, закріпленню високофункціональних просоціальних стратегій поведінки. Рівень постреадаптації полягає у соціальній підтримці та контролі за психофізичним станом та соціальним статусом реадаптанта, у соціальному супроводі (соціально-професійній адаптації, інтеграції у суспільство), що передбачає програми моніторингу, орієнтовані на тривалу роботу з реадаптантом та його соціальним оточенням.
6.Принципами побудови системи соціальної реадаптації осіб зрілого віку є: принцип еквівалентності, який полягає в тому, що процес реадаптації рівноцінно включає цілісну систему соціальних відносин, при якій і середовище і сама особистість, що змінюється, на рівних умовах беруть участь у визначенні реконструкції власних засад, є основними компонентами соціальної реадаптації як процесу, коли зовнішні умови переломлюються через внутрішні складові адаптаційного потенціалу особистості. Принцип динамічності розглядає систему реадаптації як поетапний пролонгований процес, що передбачає раціональну послідовність заходів психокорекційного впливу, моніторинг динаміки змін показників адаптаційного потенціалу. Принцип диференційованого прогнозування полягає у визначенні змістовних і формальних аспектів програм реадаптації відповідно до рівня адаптаційного потенціалу осіб, ступеня їх соціальної адаптації, їх соціального статусу, професійної приналежності, емоційної насиченості та міцності соціальних зв’язків. Принцип перспективності, сутність якого полягає у створенні для реадаптантів позитивної картини майбутнього, що буде стимулом самоорганізованої реконструкції особистості відповідно до постійного оновлення життєвого контексту.
7.Основними складовими ефективної реалізації системи соціальної реадаптації є: використання психотехнологій, максимальна ефективність яких є специфічною до інтраперсональних та інтерперсональних складових адаптаційного потенціалу особистості; створення реадаптаційного соціального середовища, яке передбачає комплексність впливу як на самих дезадаптованих, так і на найближче оточення, насамперед сімейне, через системну сімейну психотерапію, інтервенції підготовлених медіаторів; в разі неможливості стабілізації соціального статусу – організацію спеціальних умов перебування з обов’язковою соціально корисною працею та контролем поведінки в мікросоціумі для запобігання рецидивів злочинів, узалежнення від психотропних речовин.
Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні чинників та психологічних механізмів, які визначають динаміку і спрямованість процесу соціальної реадаптації відповідно до гендерного аспекту. Важливим напрямом подальших досліджень є вивчення особливостей динаміки та шляхів соціальної реадаптації осіб з особливими потребами та осіб, які перебувають у особливих умовах життєдіяльності (обмеження чи позбавлення волі). Серед перспективних напрямів подальших досліджень даної проблеми вважаємо також розробку теоретичних основ психологічно обґрунтованої загальнодержавної системи соціальної реадаптації особистості та внесення кардинальних змін у програми підготовки психологів, соціальних працівників та інших фахівців, що мають працювати з соціально дезадаптованими особами.

Література:
1. Дорожевец А. Н. Когнитивные механизмы адаптации к кризисным событиям / А. Н. Дорожевец // Журнал практического психолога. – 1998. – № 4. – С. 40–48.
2. Коржова Е. Ю. Жизненные ситуации и стратегии поведения / Е. Ю. Коржова // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. А. А. Крылова, Л. А. Коростылёвой. – СПб. : СПб ГУ, 1997. – С.75–88.
3. Ларионова С. А. Социально-психологическая адаптация личности: теоретическая модель и диагностика / С. А. Ларионова. – Белгород : БелГУ, 2002. – 197 с.
4. Маклаков А. Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях / А. Г. Маклаков // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22, № 1. – С. 16–24.
5. Медведев В. И. О проблеме адаптации // Компоненты адаптационного процесса / Под ред. В. И. Медведева. – Л. : Наука, 1984. – С. 3–16.
6. Поливанова К. Н. Психология возрастных кризисов / К. Н. Поливанова. – М. : Академія, 2000. – 184 с.
7. Посохова С. Т. Психология адаптирующейся личности / С. Т. Посохова. – СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 2001. – 240 с.
8. Швалб Ю. М. Теоретические проблемы структурирования сфер жизнедеятельности личности / Ю. М. Швалб // Актуальні проблеми психол. : Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2007. – Т. 7. – Вип. 10. – С. 439–450.  

10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)

Поднята очень серьезная тема,

Поднята очень серьезная тема, а вот внимания "сегодня" ей уделяется очень мало.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.