facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДУМКИ В ЕКОНОМІЦІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Автор Доклада: 
Тихенко Р.В.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДУМКИ В ЕКОНОМІЦІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Тихенко Руслан Вікторович, канд. екон. наук
Національний університет біоресурсів та природокористування України

Наведено ретроспективний аналіз співвідношення категорій «система» і «механізм» та їх використання в економіці землекористування. Показано, що еколого-економічний механізм є важливою складовою системи землекористування і основним інструментом реалізації її функцій.

Доведено, що категорії «система» і «механізм» є взаємопов’язаними: перша з них є загальною, а друга – специфічною, призначеною для реалізації мети першої. Через це змішувати ці поняття не коректно.

Встановлено, що механізм сільськогосподарського землекористування включає економічну та екологічну складову. Перша - спрямована на забезпечення економічної ефективності використання земельних ресурсів, друга – на дотримання вимог екологічної безпеки.

Важливим чинником розвитку будь-якої наукової теорії є формування чіткого понятійного та категорійного апарату, однозначного трактування відповідних понять та категорій. На сучасному етапі суттєвого розвитку набули наукові пошуки в сфері економіки природокористування взагалі і землекористування – зокрема. Через це особливої актуальності набуває проблема удосконалення існуючої термінології в даній галузі знань.

Зокрема, категорії «система» та «механізм» уже давно знайшли своє широке використання в діловій і науковій лексиці, проте їхнє співвідношення потребує більш детального розгляду. Це, насамперед, пов’язано з тим, що ці категорії часто ототожнюють між собою, незважаючи на існування істотної відмінності між ними.

Тому, для більш повного розуміння процесів, що відбуваються в сфері використання природних ресурсів, в тому числі земельних, конче необхідно визначитись з коректністю ототожнення чи розмежування категорій «система землекористування» – з одного боку та «механізм землекористування» – з іншого.

Проте існуючі дослідження характеризуються широкою інтерпретацією змісту понять «система землекористування» та «механізм землекористування». Зокрема, в економічній літературі зустрічаються словосполучення: система механізмів, механізм взаємодії категорій у системі, структура механізму, механізм функціонування економічної системи тощо. Тому логічним є питання, чи певний механізм (наприклад, еколого-економічний) є такою ж відокремленою частиною відповідної системи (системи землекористування), як кожен з її елементів, чи він утворюється в результаті взаємодії окремих складових компонентів даної системи.

В науці ідеї системності заявили про себе в середині XIX ст. при дослідженні таких складних, динамічних об'єктів, як людське суспільство та біологічний світ. Представниками нового підходу виступили, зокрема, К.Маркс, який використав діалектичний принцип системності при написанні "Капіталу" та Ч.Дарвін – при створенні еволюційної теорії.

Сьогодні терміни "система", "системний підхід" стали синонімом науковості, глибокого пізнання явищ в теорії і практиці. Серед науковців вже не викликає сумніву теза про те, що все у природі та суспільстві існує у формі систем, тобто обмежених, внутрішньо суперечливих єдностей тіл або компонентів.

Взагалі, термін "система" походить від грецького слова systema (ціле, взаємозв'язане, складене з частин) [19], тобто це сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, і утворюють певну цілісність, єдність.

Але система, це не просто сукупність взаємопов'язаних між собою елементів, а її здатність виконувати певну задану функцію. Наприклад, земля, зокрема грунт, також виступає як система, оскільки через свою родючість виконує функцію виробництва продукції фітоценозів.

Система – це, в першу чергу, відмежована в реальній дійсності сукупність взаємодіючих предметів (компонентів), саморух (активність) якої спрямований до організованої цілісності [18]. При своїй зовнішній відмежованості і незалежності система внутрішньо залежна, несамостійна й незавершена. Тільки завдяки головній властивості існування здатності до взаємодії компонентів, системоутворюючим зв’язкам і відношенням, вона розвивається в напрямі до цілого [6].

Одним із найважливіших атрибутів системи є її структура. Структура – це відносно сталий спосіб (закон) зв'язку елементів того чи іншого складного цілого. Структура системи не є незмінною, інваріантним аспектом системи. Коли кількісні зміни в системі виходять за межі міри і викликають її якісні зміни, останні завжди виступають як зміна структури системи.

Зв'язок елементів в системі підпорядковується діалектиці взаємовідносин частини і цілого. Разом з тим кожен елемент має власну поведінку і стан, які взагалі відмінні від поведінки і стану інших елементів і системи в цілому, власну функцію. Елемент входить до системи не всією сукупністю своїх властивостей і характеристик, а лише тими властивостями, завдяки яким він несе в системі певну функціональну нагрузку і займає в ній відповідне місце. З іншого боку, властивості системи не зводяться до алгебраїчної суми властивостей її елементів, що характеризує емерджентність системи [11]. Це поняття тісно пов'язане з поняттям структури системи, бо саме структура є механізмом реалізації емерджентності і визначає той спосіб, у який проявляються властивості окремих елементів в контексті даної системи.

Термін «механізм» також посідає важливе місце в науковій сфері, але в кожній галузі знань має своє специфічне значення. Зокрема, в одному словнику механізм визначається як сукупність проміжних станів або процесів будь-яких явищ [17], в іншому – як сукупність органів, засобів і способів (методів, прийомів, технологій) взаємодії між двома підсистемами соціальної організації – керуючої та керованої [10].

«Механізм» у перекладі з грецької означає знаряддя, пристрій. Сформувалось це поняття в наукових дослідженнях другої половини XX ст.. Основним змістом цього поняття є: функції, явища, процеси, методи, способи, які сприяють досягненню поставленої мети [5, 9, 13, 16]. На нашу думку, оригінальним є те, що механізм розуміють і як систему.

Отже, система – це не просто набір взаємопов’язаних елементів, складових. Вона існує тільки тоді, коли її складові взаємодіють і через це виконують певну функцію. Певний порядок явищ, процесів, завдяки яким досягається кінцева мета (зокрема, здійснюється відповідна функція) складає сутність механізму. Саме механізм визначає той спосіб, у який проявляються властивості окремих елементів в контексті даної системи, та процес взаємодії цих елементів. Розглядаючи відношення між системою і механізмом необхідно відзначити, по-перше, що це відношення між двома взаємопов’язаними категоріями, коли перша з них є загальною, а друга – специфічною, призначеною для реалізації мети першої, по-друге, не слід змішувати поняття «система» і «механізм», тобто етапи перетворення елементів з діями, завдяки яким воно здійснюється.

Оскільки не можна вивчити (дослідити) властивості певної складової частини, не маючи уяви про ціле [4], розгляд сутності систем землекористування слід розпочинати з характеристики систем вищого рівня: системи природокористування, яка в свою чергу є підсистемою економічної системи країни.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи. В найбільш узагальненому вигляді економічну систему визначають як сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Сутність економічної системи визначає конкретна історична форма власності та сукупність економічних відносин, що відповідають певним продуктивним силам і взаємодіють з ними, розвиваються на основі дії об'єктивних економічних законів [2].

Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання [8], який формується у процесі взаємодії окремих елементів, сторін названих ланок економічної системи [15].

Термін «господарський механізм економічної системи» в наукових працях дістав особливий розвиток в постсоціалістичних країнах в другій половині 60-х років ХХ ст., коли науковці прагнули наголосити на конкретній рушійній силі системи, що функціонує [1]. Сучасні дослідники під господарським механізмом розуміють в сукупності: господарську систему, її будову; взаємозв’язки між компонентними та територіальними елементами системи; спосіб функціонування господарської системи; систему форм і методів управління функціонуванням господарської системи; рушій розвитку господарської системи; спосіб і якість життєдіяльності населення [7].

В свою чергу система природокористування – в цілому і система землекористування – зокрема, є невід'ємною складовою економічної системи країни. Через це місце і функціональні властивості господарського механізму в економічній системі в узагальненому вигляді можуть бути поширені на функції відповідного механізму в системі землекористування, оскільки остання виступає підсистемою першої.

Землекористування – складна, багатофакторна система, яка відображає взаємодію довкілля, суспільства і самої людини. Всі компоненти природного середовища і їх властивості, методи і засоби господарювання настільки пов’язані між собою, що практично незначна зміна впливу лише одного з вказаних факторів може привести до суттєвих змін в отриманні людиною аграрної продукції [3].

На сучасному етапі системи землекористування як складний об'єкт характеризуються функціональним різноманіттям (за формами власності, категоріями земель і групами землекористувачів), відносною стійкістю і певною динамічністю (трансформація структури земельних угідь, зміна землевласників і землекористувачів). Тому в умовах трансформації земельних відносин принципам комплексності та системності повинно відповідати формування систем землекористування як мінімум на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному і локальному (місцевому). Суть такого підходу полягає у розгляді даної проблеми від загального до часткового.

При цьому, регіональні системи землекористування повинні розроблятися на альтернативній основі як моделі, які б слугували орієнтирами при виборі оптимальних рішень на місцях з урахуванням напряму державної політики, різних форм господарювання, соціального розшарування, різної забезпеченості товаровиробників виробничими ресурсами, конкуренції [14]. Ці моделі повинні вигідно відрізнятись від «звичайного» комплексу взаємопов’язаних технологічних, технічних, економічних, соціальних природовідтворювальних і природоохоронних заходів. Для цього необхідно привести виробничі процеси в сільському господарстві у відповідність з різноманітними умовами ландшафтів і законами екології, а також усунення причин тих чи інших порушень. Ступінь адекватності таких моделей землекористування залежить від ступеня ідентифікації взаємозв’язків між елементами системи.

Система землекористування повинна включати три основні підсистеми: суб’єктну (землекористувачі, землевласники, держава), об’єктну (земля, земельна ділянка) і технологічну (власне землекористування) [14]. При цьому кожна з підсистем має свою внутрішню структуру, яка складається з цілого ряду компонентів і визначає широкий діапазон діяльності щодо використання земельних ресурсів, формування адекватних механізмів здійснення державної соціально-економічної політики. Від ступеня їхньої інтеграції залежить ефективність системи в цілому.

Взаємодія суб’єктної і об’єктної підсистем визначає масштаби, область, характер і інтенсивність впливу суспільства на земельні ресурси і навпаки. Аналіз розвитку природи і суспільства дозволяє виділити область взаємодії цих двох систем, де передумови життєдіяльності першої стають умовами самовідтворення другої. Їхня взаємодія здійснюється в рамках соціальної сфери і, отже, підкоряється її законам за принципом примату законів вищої форми руху матерії.

Оскільки технологічна підсистема системи землекористування формується в результаті взаємодії двох інших підсистем (суб’єктної і об’єктної), то за аналогією співвідношення між категоріями «економічна система» і «господарський механізм», можна стверджувати, що саме вона є механізмом землекористування і визначає спосіб реалізації мети всієї системи. Механізм системи вищого рівня (господарський механізм економічної системи) «пронизує» відповідні підсистеми, забезпечує ефективне функціонування механізмів нижчого рівня, які в свою чергу є його складовими. Тому розглядаючи технологічну підсистему землекористування як базову, визначальну господарську діяльність, при її розробці необхідно враховувати весь спектр внутрішніх і зовнішніх взаємодій, соціальну, економічну та екологічну складову.

Технологічна підсистема землекористування (або механізм землекористування) може мати різні моделі реалізації його складових, які передбачають неоднакові підходи і методи ведення господарської діяльності. Кожній моделі повинна відповідати система цілей та соціально-економічних пріоритетів, які забезпечують врахування відповідних особливостей як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Таким чином, власне системний принцип при землекористуванні, який орієнтований на гармонізацію трьох складових (соціальної, економічної та екологічної) механізму реалізації цілей системи землекористування, забезпечує оптимальне співвідношення між економічним зростанням, поліпшенням якісного стану земельних ресурсів, ростом матеріальних і духовних потреб населення.

Специфіка сільськогосподарського землекористування полягає в тому, що основним виробничим ресурсом тут є земля. Від того, наскільки ефективно вона використовується землекористувачем залежить не тільки величина одержуваного ним доходу, а й добробут суспільства в цілому та кожного громадянина зокрема. Через це держава має створити механізм використання земельних ресурсів, який би задовольняв потреби підприємців-землекористувачів та вимоги щодо охорони й раціонального використання землі як природного ресурсу.

В ринкових умовах особливого значення (а може найважливішого) набуває економічний механізм екологізації сільськогосподарського землекористування. Тому що в умовах приватної власності на землю чи не єдиним ефективним засобом досягнення екологічних цілей в землекористуванні, визначених на відповідних рівнях є економічне стимулювання грунто-водоохоронних заходів, виходячи з принципу «екологічно небезпечне використання земельних ресурсів повинно стати економічно невигідним» і навпаки: дотримання вимог екологічної безпеки (через екологічні обмеження і штрафні санкції за їх порушення) повинне забезпечувати збалансований економічно високоефективний розвиток землекористування. Отже, механізм сільськогосподарського землекористування як спосіб використання або залучення земель у господарський обіг повинен об’єднувати як економічну, так і екологічну складову.

Економічна складова механізму сільськогосподарського землекористування включає всі регулятори впливу на землекористувачів, метою яких є стимулювання останніх до раціонального землекористування. З одного боку - це надання податкових і кредитних пільг фізичним та юридичним особам, які власним коштом здійснюють ґрунтозахисні заходи. З іншого боку – це передбачення державою штрафних санкцій за неефективне сільськогосподарське землекористування.

Екологічна складова включає комплекс заходів, спрямованих на охорону земельних ресурсів і підвищення родючості грунтів [12]: збільшення площ під екологостабілізуючими угіддями; виключне додержання екологічно обгрунтованих нормативів всіх видів антропогенних навантажень на земельні ресурси; забезпечення розширеного відтворення продуктивності орних земель, створення сприятливих умов для формування стійких агроландшафтів; диференціація принципів використання земельних ресурсів тощо.

Таким чином, механізм сільськогосподарського землекористування має ґрунтуватися, в першу чергу, на гармонійному поєднанні економічної та екологічної складових, економічних інтересів землекористувачів з вимогами екологічної безпеки довкілля. Держава може забезпечити запровадження еколого-економічного механізму сільськогосподарського землекористування через: розробку нормативно-правових актів щодо досягнення екологічної стабільності у взаємодії суспільства і природи; реалізацію загальнонаціональних програм переходу сільськогосподарського землекористування на принципи збалансованого розвитку; здійснення інвестиційної діяльності, спрямованої на подальшу екологізацію сільськогосподарського виробництва.

Висновки. Категорії «система» і «механізм» є взаємопов’язаними: перша з них є загальною, а друга – специфічною, призначеною для реалізації мети першої. Через це змішувати ці поняття не коректно.

Будь-яка система складається з підсистем і в той же час сама є підсистемою системи вищого рівня. Зокрема, система землекористування складається як мінімум з трьох підсистем: об’єктної, суб’єктної та технологічної, і одночасно є підсистемою системи більш високого рівня – системи природокористування.

Поняття «система» може бути визначене як сукупність взаємопов’язаних елементів, що виконує певні функції. Саме спосіб виконання цих функцій визначається через термін «механізм», оскільки останній об’єднує певний набір дій, операцій для досягнення кінцевої мети системи. Механізм формується при взаємодії підсистем певної системи і одночасно є її атрибутом.

Одна з основних функцій системи землекористування – продукційна, а саме здатність давати продукцію рослинництва у вигляді урожаю сільськогосподарських культур при мінімумі затрат без шкоди для земельних ресурсів і довкілля в цілому. Досягається це через механізм сільськогосподарського землекористування, який повинен формуватися державою як спосіб використання земель або залучення їх до господарського обігу.

Механізм сільськогосподарського землекористування включає економічну та екологічну складову. Перша - спрямована на забезпечення економічної ефективності використання земельних ресурсів, друга – на дотримання вимог екологічної безпеки. Виходячи з цього, одне з нагальних завдань, яке стоїть перед фахівцями і науковцями в сфері економіки природокористування, – це гармонійне поєднання економічної та екологічної складових механізму землекористування.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.