facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Page translation
 

Зміни у правовому полі освіти як вимога зміни соціальної реальності

Зміни у правовому полі освіти як вимога зміни соціальної реальності
Yury Kravсov, associate professor, candidate of philosophy, associate professor

Conference participant

Автор аналізує теоретичні підстави інформаційної парадигми. З філософсько-правової позиції розкриваються онтологічні і гносеологічні чинники появи нового історичного типу суспільства, в нашому випадку - інформаційного. Розкривається, що нагальна необхідність реформи юридичної освіти є суспільною потребою.Змінюється і завдання юридичної науки. Вона намагається осмислити залежність права від людини.

An author analyses the theoretical grounds of informative paradigm. The ontological and gnosеological factors of appearance of new historical type of society open up from philosophical-legal position, in our case - informative. Opens up, that an urgent necessity of reform of legal education is a public necessity. The task of legal science changes. It tries to comprehend dependence right from a man

Формування правового поля освіти є однією із головних детермінант ефективного функціонування і розвитку державного управління неперервною освітою в Україні. Становлення нормативно-правового освітянського поля ще продовжується, головне в цьому питанні – відповідність європейським та світовим стандартам на рівні законів, відображення державницької позиції щодо підвищення професіоналізму працюючих осіб завдяки безперервній освіті.

Метою нашого дослідження є з’ясування стану законодавчого забезпечення функціонування і розвитку системи неперервної освіти в Україні та механізму державного управління нею.

У межах колишнього СРСР Україна не мала власного правового освітнього поля. Закони, норми, правила, які регулювали життєдіяльність освітянської галузі, відтворювали й повторювали загальну ідеологію колишнього СРСР. Зусиллями працівників Міністерства освіти і науки, відповідних наукових, освітянських та державницьких інституцій на сьогодні Верховною Радою України прийняті й діють закони «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність». До внутрішніх та зовнішніх пріоритетів у становленні освітянського правового поля слід віднести: вплив головних орієнтацій у розбудові української держави; створення демократичного суспільства; усебічне забезпечення прав і свобод людини; шанування національних прав усіх народів; повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України; побудова правової держави; підготовка людини до життя у відкритому суспільстві; інтеграція загальнонаціональної ідеї із загальноцивілізаційними духовними орієнтаціями [4;216 – 225.].

Закони, що регулюють відносини в освітянській галузі, мають бути демократичними, спонукати до творчості, вибору моделей і технологій навчання, виховання, сприяти самовизначенню учасників навчально-виховного процесу. Освітянське правове поле повинно надавати громадянам реальні демократичні права і свободи щодо здобуття повноцінної освіти, участі їх в організації та управлінні освітою та самоосвітою. Освітнє законодавство має утверджуватися як ринково спрямоване, сприяти становленню особистої відповідальності, мобільності особистості щодо прийняття рішення, вибору варіантів реалізації власної свободи у сферах суспільного виробництва. Освітянські закони повинні не тільки регулювати питання вибору типу чи виду навчального закладу, змісту навчальних дисциплін чи курсу, але й характеру самого навчально-виховного процесу, матеріального забезпечення учнів та студентів, їх працевлаштування, соціального захисту випускників тощо. Нинішній проект закону «Про вищу освіту» має спрямовувати освіту в широкому миротворчому розумінні на перспективу розвитку цивілізації, а також на націо- і державотворення.

У процесі демократичної трансформації сучасного українського суспільства в ньому відбувається докорінна зміна ролі права, яке поряд з інструментальним значенням набуває рис основного ціннісного орієнтиру, однієї з фундаментальних суспільних засад. Оскільки в сучасному українському суспільстві стійкі стереотипи поваги до права, на жаль, відсутні, потрібне більш фундаментальне обґрунтування ролі права в житті людини і суспільства та відповідне орієнтування політики. Від міри адекватності такого обґрунтування залежить спрямованість і ефективність як реформування суспільства в цілому, так і здійснення правової реформи як складової частини трансформаційних процесів зокрема.

Перефразовуючи відомий афоризм Гегеля, можна сказати наступне: «Кожен народ має той правопорядок, який він заслуговує». Соціальний порядок породжується соціальною культурою людей, що включає у себе зокрема їх політичну, економічну, правову, моральну культуру.

«Правова криза в Україні є перманентною, вона стала «інститутом запуску» інших національних криз — політичної, влади та управління, демографічної, економічної, моральної тощо. Одночасно правова криза підсилювалась і продовжує посилюватись політичною та іншими видами криз, створюючи загальну системну кризу в державі[13]/Вона, з одного боку, є «рукотворною» і за всіма ознаками «вписується» в процеси, які у світі отримали назву «керований хаос». З іншого боку, ця криза стала однією з перших в світі, яка свідчить, що цивілізація досягла вершини в своєму спіральному розвитку і розпочалися зворотні процеси — регрес» [7].

Ознаки кризи правопорядку в Україні сьогодні очевидні. ЇЇ витоки, на наш погляд, слід шукати у кризі правової культури громадян. Правова культура формується під впливом не будь-якої юридичної освіти чи будь-якого юридичного досвіду, а саме залежно від характеру (типу) освіти чи досвіду, тобто лише завдяки певному типу юридичної освіти і досвіду. А це, в свою чергу, визначається відповідною соціальною реальністю, яка і детермінує типи духовної парадигми.

 Сьогодні як ніколи виникає потреба в нових методологічних підходах, які б дали можливість поглянути на право як на найважливіший елемент людського буття, особливу реальність, що має складну структуру і власну логіку функціонування і розвитку. Особливе значення послідовних теоретичних досліджень, які виходять на філософський рівень, полягає в постійній критиці існуючого і в обґрунтуванні нових тенденцій розвитку. Тому осмислення правової реальності як суперечливої єдності всіх сторін такого явища, як право, є одним з актуальних завдань філософії права.

 З появою некласичної парадигми соціального знання, коріння якої сягає феноменології Е.Гусерля і В.Дільтея (середина XX ст.), сформувалось уявлення про конституюючу діяльність суб'єкта як частину об'єктивного світу. В центр уваги но­вої суб'єктивістської парадигми були поставлені не об'єктивні процеси соціальної упорядкованості, а порядок, який формується у свідомості суб'єкта у процесі інтерпретації ним соціальної дійсності. Людина не відображає у своїй свідомості світ, а конструює його; і у такий спосіб наповнює іншим смислом, який обумовлюється належністю суб'єкта до певного типу культури, со­ціального, ціннісного контекстуального простору [1;206].

Радикальний онтологічний поворот в сучасній соціальній філософії, в результаті якого проблематика свідомості, мислення, пізнання, науки виявилася проблематикою буття, його процесуальності, його структурності, складає одну з головних характеристик сучасності. Важливою є необхідність відповісти на питання, хто відтворює і відбудовує форми буття, в яких суб'єктних взаємодіях і ситуаціях вони відтворюються, змінюються, проектуються і конструюються [5;9].

В останні роки інтенсивно розробляються поняття віртуальної реальності [6,9,12] і одночасно з цим ідея віртуалізації суспільства|товариства| [3]. Поняття "віртуальний" все частіше уживається в більш широкому контексті. Наприклад|приміром|, тривко увійшли до ужитку|побуту| не тільки|не лише| такі словосполучення, як "віртуальне співтовариство|спілка|", але й "віртуальна корпорація", "віртуальні гроші", "віртуальна демократія", "віртуальне навчання|вчення|" і т.п., яки тісно зв`язані з правової реальністю, і мають правовий зміст Дійсно виникла і розвивається вже згадувана нами вище нова організація соціального життя комунікаційного середовища|середи| - віртуальна реальність.

 На думку автора теорії «віртуального суспільства|товариства|» А. Бюля, з|із| розвитком технологій віртуальної реальності комп'ютери з|із| обчислювальних машин перетворилися на універсальні машини по виробництву «дзеркальних» світів. У кожній підсистемі суспільства|товариства| утворюються «паралельні» світи, в яких функціонують віртуальні аналоги реальних механізмів відтворення суспільства|товариства|: економічні інтеракції|, політичні акції, юридичні дискурси законів, дій в мережі|сіті| Інтернет, і т.п. Процес заміщення за допомогою комп'ютерів реального простору як локусу| соціального відтворення простором віртуальним Бюль називає віртуалізацією [3].

Дослідниками проблеми віртуальності, зокрема Корсунцевим І.Г., зазначається, що сама по собі дійсність, як природна, так і соціальна, може вишиковуватися|вишиковуватися| за принципом вкладених подібно до матрьошок реальностей [6,155]. Так, наприклад, державу можна розглядати|розглядувати| як віртуальний суб'єкт, що існує|наявний| в своїй власній віртуальній дійсності, каркас якої складають закони і рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, що приймаються органами влади, причому цей каркас держава вільна|вільна| змінювати|змінювати,замінювати|, як захоче|схоче|. Проте,|однак| для господарюючих суб'єктів закони держави не є|з'являються,являються| віртуальними, вони об'єктивні і обов'язкові для виконання. Продовжуючи по аналогії|за аналогією|, Майнцер К. зазначає, що господарський суб'єкт творить своє віртуальне середовище|середу|, яке для його співробітників і підрозділів буде об'єктивним. Тобто|цебто| в наявності своєрідна ієрархія реальностей, які є|з'являються,являються| генетично спорідненими|родинними| і утворюють різноманітність [10,52].

У протилежність актуальній дійсності, що виражає|виказує,висловлює| цілісність, стабільність і завершеність, віртуальна реальність є|з'являється,являється| джерелом відмінності і різноманіття. Таким чином, віртуальність є|з'являється,являється| феноменом, іманентним самій структурі буття, що утілює|втілює| можливість|спроможність| творчої, генеруючої діяльності. Багато в чому це пов'язане з тим, що віртуальна реальність будується за принципом "зворотного зв'язку", що дозволяє здійснити максимальне входження людини в інформаційний простір. Причиною віртуалізації сучасного суспільства|товариства| є|з'являється,являється| об'єктивна потреба в переході інформаційно-комунікаційних технологій на новий якісний рівень, а також іманентна людині потреба в творчості, в створенні|створінні| нової реальності, таких світів, по відношенню до яких вона була|з'являвся,являвся| б деміургом[6;49-54].

Зміни у соціальній реальності супроводжуються змінами і в правої освіті. Як підкреслює Максимов С.І., в умовах подолання ідеологічного диктату і масштабності завдань, які стоять перед суспільством, сучасна вітчизняна юриспруденція дедалі частіше звертається до філософського обґрунтування розв'язання її проблем, що вимагає значної світоглядно-методологічної переорієнтації на основі визнання людини найважливішою соціальною і правовою цінністю. [11; 3-4]. Найбільш актуальною проблемою змін у правової освіті є корегування моделі професійної підготовки фахівців - юристів, яка нині практично має «доганяючий» характер і здійснюється «від практики», що могло б бути допустимим для стабільного правового суспільства, зі сталими професійними традиціями і стабільним соціальним порядком. Для українського суспільства і держави, які перебувають у стані реформування, базова підготовка юриста всіх кваліфікаційних рівнів має спиратися на підготовку юриста широкого профілю, що дасть можливість забезпечити академічну та професійну мобільність фахівця., така модель має призвести, з одного боку, до формування широкого світогляду фахівця-юриста, а з другого боку, має включати в себе вимоги до обсягу знань та навичок у певних видах юридичної діяльності.

Нагальна необхідність реформи юридичної освіти є суспільною потребою. В юридичних вузах, зокрема, Росії, вже тривалий час читають лекції студентам з цих дисциплін, випускають фахівців з конституційного права. А в базових класичних університетах України, на жаль, до цього навіть не підійшли. Тому що навчальні програми побудовані так, що, наприклад, в Київському Національному університеті імені на юридичному факультеті 58 годин присвячено архаїчній «квазідисципліні» організації діловодства на четвертому курсі, а про курс законодавчої техніки і законотворення студенти навіть не чули. [7].

Відомий авторитетний вчений А. Селіванов вказує, що попит з боку найдинамічніших галузей господарського комплексу, соціальної і культурної сфер життєдіяльності суспільства потребують формування інноваційних форм і рівнів юридичної освіти, підготовки фахівців-юристів на основі корекції змісту і характеру юридичної освіти, орієнтацію на потреби соціального розвитку [15].

Поглиблення міжнародних аспектів юридичної освіти, розробка навчальних програм, інших матеріалів, які спрямовані на інтеграцію вищої юридичної освіти України в Європейський та світовий освітній простір, участь у загальних європейських проектах з провідними вузами Європи також, на наш погляд, допоможе подолати не конкурентоспроможність українських ВНЗ на європейському і світовому ринках освітніх послуг, проголошує провідний вчений В. Тацій[16]

Інтеграція економік різних країн, міжнародного економічного ринку, глобальні проблеми людської цивілізації, зобов’язання України щодо гармонізації національного законодавства з міжнародним, приєднання України до Лісабонської конвенції «Про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні» з необхідністю викликають до життя низку практичних заходів на шляху інтернаціоналізації вищої юридичної освіти. Інтернаціоналізація як процес міжнародної орієнтації вузів має у своїй основі три основні елементи: наявність міжнародного компонента в змісті навчальних планів і програм, міжнародну мобільність студентів і професорів, наявність програм технічного співробітництва і взаємодопомоги.

Відповідно змінюється і завдання юридичної науки. Вона намагається осмислити залежність права від людини. Посилення процесів глобалізації у сучасному світі та перспективи побудови гуманістичної, ліберально-демократичної циві­лізації відіграли роль суттєвих стимулів до інтеграційних пошуків, спрямованих на теоретичні побудови, здатні «примирити» позитивістський і природноправовий напрями у розвитку сучасного правознавства. Пошуки розгортаються у площині інтегративного праворозуміння, точніше інтеграль­ного типу праворозуміння. Причому інтегральний підхід застосовується у найширшому розумінні слова - від інтеграції, яка здатна подолати предметні полярності в середині всіх типів право­розуміння, до інтеграції, спрямованої на нову, загальнонаукову методологічну єдність позитивістських, природноправових і соціологічних пізнавальних моделей. В останній позиції, звичайно, не йдеться про створення єдиної універсальної теорії права, а виключно про вектор розвитку пра­вової думки у третьому тисячолітті, вважає авторитетний правник П. Рабінович [14; 2-16].

Мова йде про персонологічну динаміку осмислення проблем класичної юридичної науки, гуманізацію юридичних знань. Немає потреби доводити, що гу­манізація можлива винятково за умови реалізації певного міждисциплінарного комплексу. Це пов'язано з природою самого пізнання соціальної дійсності, що передбачає певний взаємозв'язок смислових структур і яке здатне змістовно розкритися на міждисциплінарному рівні. Ефективність інтегративного праворозуміння буде визначатися концептуаль­ними рамками тієї загальнонаукової парадигми, методологічний потенціал якої стане на заваді еклектичному (механістичному) поєднанню різних типів праворозуміння, результати якого навряд чи можна назвати науковими. У такому аспекті зростає роль категорії права як інструмента наукового пізнання. Прикладом відповідного рівня міждисциплінарності є синергетика. Синергетичні моделі принципово не механістичні[10;58]. Найголовніше, що дає синергетика гуманітарним наукам - це інший спосіб осмислення моделей соціальної реальності на основі нелінійного мислення ( нової нелінійної епістемології) [10;60]. Йдеться про принципово нові підходи у розумінні потенційних можливостей розвитку системи категорій правової науки, як великої відкритої системи.

Таким чином, на наш погляд, зміни у правової освіті є запорукою того, що право стане регулятором життя індивіда, а не перешкодою, завадою на його шляху реалізації своїх особистих завдань. В сучасних умовах саме правова освіта може стати найважливішим чинником розвитку особи, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, громадяни якої зможуть жити в соціально-правовій згоді один з одним і з державою.

Література:

  1. Бергер П., Лукман Т.Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. - М.: "Медиум", 1995. - 323 с.
  2. Иванов Д.В. Виртуализация общества – СПб.: Петерб. востоковедение, 2000. – 96 с.
  3. Иванов Дм. Общество как виртуальная реальность // Информационное общество: Сборник. М.2004. С. 354 - 359.
  4. Ідеологія формування правового поля освіти //Наук.-освіт. потенціал нації: погляд у XXI ст. / авт. кол. : В. Литвин (пер.), В. Андрущенко,А. Гуржій [та ін.]. – К.: Навч. кн., 2004. – Кн. 3 : Модернізація освіти. – ??? С.
  5. Кемеров В.Е.Введение в социальную философию: Учебник для вузов. Изд. 4-е, испр. – М.: Академический Проект, 2001. - 314 с.
  6. Корсунцев И.Г.Философия виртуальной реальности // Виртуальная реальность: Философские и психологические аспекты. М., 1997. С.49 - 54.
  7. Костенко О.М. Криза правопорядку і реформація юридичної освіти http://h.ua/story/182828/
  8. „Круглый стол": проблемы современного правопонимания // История государства и права. — 2003. — №6 — С.2-16
  9. Литвинцева Л.В., Налитое С.Д. Виртуальная реальность: анализ состояния и подходы к решению // Новости искусственного интеллекта. - 1995. - № 3. - С. 24-90.
  10. Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже века // Вопросы философии. — 1997. — №3. — С.48-61.
  11. Максимов С.І..Правова реальність як предмет філософського осмислення // Автореферат дисертації наздобуття наукового ступеня доктора юридичних наук,Харків 2002 – 35 с.
  12. НосовН.А. Виртуальная реальность // Вопросы философии, 1999, № 10, с.152-164.
  13. Перець В., Степанова В, Руденко Д. Правова криза.- ВсеукраїнськагазетаПерсонал - плюс. № 22 (375) 2-8 червня 2010 року.
  14. Рабінович П. Проблеми трансформації методології вітчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи. // Вісник Академії правових наук України. — 2002. — №4.].
  15. СелівановА. Практика сьогодні не сприймає ситуацію,яка створилася //Матеріали круглого столу «Юридична освіта в Україні потребує негайної реформи». – Освіта України. - http://ukrosvita.at.ua/publ/1-1-0-52.
  16. ТаційВ. Неналежно підготовлені юристи — це небезпека і для держави, і для суспільства. //Матеріали круглого столу «Юридична освіта в Україні потребує негайної реформи». – Освіта України. - http://ukrosvita.at.ua/publ/1-1-0-52.
Comments: 3

Lugovaya Tatyana Anatolievna

Автор демонстритует фундаментальный подход к проблеме. Идеи высказанные в докладе оригинальны. Полностью согласна с выводом о том, что право должно стать регулятором жизни индивида. В этом смысле совершенно по иному видится и главная цель правового образования. Спасибо автору за интересную статью! С уважением, Татьяна Луговая

Irina Arkhipova

Уважаемый г-н Кравцов! Вы обратились к проблеме, как никогда актуальной для украинского общества. В статье Вы затронули разные аспекты изменений, необходимых, на Ваш взгляд, в правовом поле образования. Успехов Вам в их дальнейшей разработке! Ирина Архипова.

Titova Evgenia Sergeevna

Уважаемый г-н Кравцов! Ваши исследования относятся к важнейшей проблеме современного украинского общества. Сегодня только ленивый не говорит о необходимости решения всех вопросов социума в правовой плоскости и необходимости повышения правовой грамотности населения. Цель работы поставлена Вами широко, с размахом. Однако трудно проследить результаты, полученные Вами в ходе выполнения исследования, в соотвествие с поставленной целью. Видно, что Вы идете широком фронтом, затрагиваете многие аспекты "правовой" проблемы. Успеха Вам! Евгения Титова.
Comments: 3

Lugovaya Tatyana Anatolievna

Автор демонстритует фундаментальный подход к проблеме. Идеи высказанные в докладе оригинальны. Полностью согласна с выводом о том, что право должно стать регулятором жизни индивида. В этом смысле совершенно по иному видится и главная цель правового образования. Спасибо автору за интересную статью! С уважением, Татьяна Луговая

Irina Arkhipova

Уважаемый г-н Кравцов! Вы обратились к проблеме, как никогда актуальной для украинского общества. В статье Вы затронули разные аспекты изменений, необходимых, на Ваш взгляд, в правовом поле образования. Успехов Вам в их дальнейшей разработке! Ирина Архипова.

Titova Evgenia Sergeevna

Уважаемый г-н Кравцов! Ваши исследования относятся к важнейшей проблеме современного украинского общества. Сегодня только ленивый не говорит о необходимости решения всех вопросов социума в правовой плоскости и необходимости повышения правовой грамотности населения. Цель работы поставлена Вами широко, с размахом. Однако трудно проследить результаты, полученные Вами в ходе выполнения исследования, в соотвествие с поставленной целью. Видно, что Вы идете широком фронтом, затрагиваете многие аспекты "правовой" проблемы. Успеха Вам! Евгения Титова.
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.