facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Page translation
 

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ФАХІВЦІВ З ПЕРУКРСЬКОГО МИСТЕЦТВА ТА ДЕКОРАТИВНОЇ КОСМЕТИКИ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ФАХІВЦІВ З ПЕРУКРСЬКОГО МИСТЕЦТВА ТА ДЕКОРАТИВНОЇ КОСМЕТИКИ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Odinets Elena, postgraduate student

Conference participant

УДК 377.015.3:159.954

В статті розглянуто психолого-педагогічного дослідження розвитку творчого потенціалу студентів галузі «Мистецтво» ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Проведено аналіз етапів творчої діяльності, характеристик творчої обдарованої особистості та умови формування творчої особистості в умовах ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

Ключові слова: творчість, творча особистість, здібності, творча професійна діяльність, формування творчої особистості.

In the article it is considered psikhologo-pedagogical research development of creative potential for students of industry «Art» INSTITUTE of higher I-II levels accreditation. The analysis of the stages creative activity, descriptions the creative gifted personality and condition of forming creative personality, is conducted in the conditions of INSTITUTE higher I-II level of accreditation.

Keywords: creation, creative personality, capabilities, creative professional activity, forming of creative personality.

Актуальність і складність психолого-педагогічного дослідження розвитку творчого потенціалу фахівців з перукарського мистецтва полягає у тому, що прямого шляху научіння творчості немає, оскільки ні знання, ні вміння і навички, навіть досвід творчої діяльності не гарантують відповідної якості освіти і формування готовності фахівців до творчої професійної діяльності.

В останні роки бурхливі дискусії розгортаються навколо питання здібностей особистості та їх структури. Здібності поділяються на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Науковці вирізняють такі рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати прийомами діяльності) і творчий (забезпечує уміння створювати нове, нестандартне, оригінальне). Під творчими здібностями ми розуміємо такий структурний рівень організації здібностей і провідних властивостей особистості, які уможливлюють орієнтацію мислення індивіда на нові вимоги, пошуки шляхів, форм створення нового, того що не було в його особистому досвіді.

Основою для розробки широкого питання розвитку здібностей стали такі методологічні положення:

  • – на розвиток здібностей впливають соціальні умови, вони ж визначають їх витребуваність суспільством;
  • – здібності розвиваються і динамічно змінюються у процесі самостійної діяльності;
  • – аналіз здібностей необхідно проводити з позицій цілісного підходу (враховувати соціальні умови, систему організації навчання і виховання, активність особистості, її бажання розвивати та вдосконалювати здібності).

Вони розглядалися працях вчених: Б. Ананьєва, Д. Богоявленської, Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, О. Ковальова, В. Крутецького, М. Лейтеса, О. Леонтьєва, В. Моляко, В. М’ясищева, К. Платонова, С. Рубінштейна, Б. Теплова, В. Чудновського, В. Юркевича та інших. Основні висновки щодо узагальнення теоретичних та експериментальних результатів досліджень вчених можна представити у вигляді наступних положень:

  • - властивості особистості розвиваються в активній взаємодії з оточуючим середовищем, визначаються якістю самостійної діяльності та утворюють складні конструкції (особистісно-діяльнісний підхід) [17, с. 87–95];
  • - розвиток здібностей не можна зводити до засвоєння системи знань, умінь і навичок [9,с. 9–10];
  • - успішне виконання будь-якої діяльності не може бути забезпечено однією здібністю, а тільки поєднанням комплексу здібностей і властивостей особистості [11,с. 223–226];
  • - процес розвитку здібностей пов’язаний не стільки з їх кількісним збільшенням, скільки з якісною перебудовою самої структури здібностей [7, с. 12];
  • - здібності тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості; співвідношення спрямованості особистості й рівня розвитку здібностей неоднозначне, але високий рівень здібностей суттєво впливає на стиль діяльності та подальше становлення особистості [17, с.87].

Метою даної статті є науковий аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури, спрямований на формування розвитку здібностей і провідних властивостей особистості іахівця, які забезпечують успіх у творчій професійній діяльності.

Аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що вирішити проблему розвитку творчих здібностей у рамках традиційної системи навчання дуже складно, майже неможливо. Необхідний цілісний підхід до організації навчально-виховного процесу, пошук суттєвих, стійких зв’язків між характером педагогічної взаємодії та процесом становлення творчої спрямованості особистості. Переосмисленню й удосконаленню підлягають зміст, форми, методи, прийоми та засоби навчання. Слід враховувати, що ефективне розв’язання цієї проблеми залежить від багатьох чинників: розуміння природи явища творчості, структури організації, особливостей формування і розвитку механізму творчої діяльності, використання всіх складових навчально-виховного процесу для розширення цивілізаційних компетенцій суб’єктів навчання; реалізації управління процесом формування творчої особистості упродовж терміну отримання освіти.

У психологічній та педагогічній літературі використовується ще один підхід до розв’язання проблеми розвитку творчих здібностей. А саме, пропонується процес творчої діяльності розглядати не як один із видів діяльності, а як особливий зміст різних видів діяльності, певний якісний стан діяльності [17, c. 87]. Наукове трактування такого виду діяльності вимагає від суб’єкта достатньо високого рівня умінь узагальнювати, варіювати зміст діяльності, шукати оптимальні шляхи. Однак, за такого підходу проблема розвитку здібностей розчиняється у проблемі психології особистості. Щоб цього не сталося пропонується розглядати особистість як суб’єкт творчої діяльності, тобто наголошується на необхідності самостійного вироблення творчого стилю діяльності [12, с. 5]. Одним із можливих шляхів педагогічного управління процесом становлення творчої діяльності фахівців вважається розвиток стилю діяльності як стійкої єдності засобів і способів діяльності, яка забезпечує її творчий характер, цілісність та наявність відповідних їй особистісних кореляторів. Творчий стиль діяльності пропонується розглядати як складну багатовимірну систему, що інтегровано поєднує в собі мотиваційний, інтелектуальний та емоційно-вольовий компоненти. Аналіз однієї з таких підструктур, що об’єднує стиль творчої діяльності та інтелектуальні властивості особистості, дозволяє виокремити сукупність таких елементів як здібність до бачення і розуміння проблеми, самостійність мислення, діалектичність, критичність мислення, творча активність, легкість генерування ідей, антиконформізм особистості, здатність до оцінних дій тощо [12, с. 81].

Перші спроби створення теорії творчості були зроблені психологами на межі ХІХ та ХХ століть. Одним з перших дослідників творчості був С. Грузенберг [6]. Подальші спроби пояснити та систематизувати процеси науково-технічної творчості були зроблені М. Блохом [2], П. Енгельмейєром [19], П. Якобсоном [20 ] та іншими.

У наш час поняття „творчість” є категорією різних наук: філософії, психології, педагогіки тощо, тому і викристалізувалися різні аспекти її дослідження: педагогічний, психологічний. Творчість визначають як продуктивну людську діяльність, у результаті якої створюються нові матеріальні та духовні цінності [10, с. 513]. П. Горностай вважає, що творчістю можна назвати будь-яку діяльність, під час якої індивід відкриває для себе нове, розв’язує задачу, яку він ніколи не розв’язував [5, с. 18.]. С. Рубінштейн визначає, що „...творчою є будь-яка діяльність, яка створює дещо нове, оригінальне, що при цьому входить в історію розвитку не тільки самого творця, а й науки, мистецтва тощо” [14, с. 478]. Такої ж думки дотримується Л. Виготський [3, с. 3]. Підсумовуючи, робимо висновок, все що створено людством і характеризує прогресивний розвиток суспільства, стало можливим завдяки творчій діяльності людей. Дуже цікавий підхід до визначення творчості пропонує М. Амосов. Вчений вважає творчістю процес створення нових моделей та реалізацію їх у матеріальні речі через функціональну активність [1, с. 158]. Український психолог В. Роменець вважав, що „...діяльність людини може бути визнана творчою, коли в її результаті виникає новий продукт, нова ситуація, вирішується проблема... Розуміння творчості як механізму продуктивного розвитку, вказує на те, що її треба шукати там, де є рух від нижчого до вищого” [13, с. 7], від простого до надскладного. Закономірним на основі аналізу цих визначень є висновок про те, що творчість завжди пов’язують з діяльністю людини. Ця діяльність особлива метою, якістю виконання, способами здійснення, формами представлення. Вона є важливою умовою культурного прогресу суспільства і виховання людини.

Психологічний аспект творчості включає особистісну і процесуальну сторони. В особистісному – вона вимагає сформованого у людини певного рівня інтелекту (розумових здібностей, здібності бачити і розуміти проблему, гнучкості мислення, уміння орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати та перетворювати, навчатися розв’язувати проблемні завдання, розумно діяти, передбачати, прогнозувати, приймати самостійні рішення), особистісних властивостей, мотивів, необхідних для ризикованої діяльності й створення нового [11, с. 222–228].

В іншому процесуальному аспекті – творчість розглядають як процес, в якому головну роль відводять надсвідомому, наголошуючи на важливості неусвідомлених компонентів розумової активності, інтуїції, творчої уяви, а також потреби особистості у самоактуалізації, у розширенні своїх можливостей діяти неординарно.

Творчий процес відбувається поетапно. На нашу думку, найбільш чітко представив і охарактеризував зміст етапів творчої діяльності (процесуальна складова психологічного аспекту творчості) Я. Пономарьов [11, с. 118]. Він вважає, що процес творчої діяльності проходить чотири стадії:

  • – підготовка – попередня пошукова робота думки, створення необхідного рівня знань – базального рівня (свідома діяльність);
  • – дозрівання – інтенсивні розумові дії, які відбуваються з використанням базального рівня знань й спрямовані на розв’язання проблеми, відкриття невідомого (неусвідомлена робота над проблемою, інкубаційний період);
  • – інсайт – незвичайний стан осяяння, емоційного піднесення, у якому концентруються всі можливості особистості й спрямовуються на досягнення мети – створення нового, такого, що не було в його особистому досвіді. Як правило, суб’єкт творчої діяльності бачить кінцевий варіант розв’язку проблеми (перехід неусвідомленого у свідоме);
  • – розвиток ідеї, її перевірка, аналіз, поціновування соціальної значущості, оригінальності (свідома діяльність).

Виявлення творчості не залежить від того, яким є вид діяльності людини: розумовим або фізичним. Найбільш характерною її ознакою є ставлення до праці: індивід отримує задоволення від процесу роботи, а не її позитивного результату. Творче ставлення до праці – ознака того, що в процесі її виконання відбулися органічні зміни в самій особистості, сформувалися нові якості, уміння, що в подальшому будуть визначати форми творчої діяльності. При переході від однієї форми діяльності до іншої спостерігається фасилітація творчого процесу, змінюються сили, що її реалізують.

Зазначимо, що для педагогів, які виховують творчу особистість, не настільки важливим є створення молоддю „нового, того, чого не було в її попередньому досвіді, нестандартного”, наскільки сам процес творчої діяльності, в ході якого відбувається розвиток суб’єкта діяльності. Як зазначав С. Рубінштейн, „процес... створення людиною предметного світу – це і є разом із тим розвиток нею своєї власної природи” [15, с. 223].

Аналіз практичного досвіду фахової підготовки у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації засвідчив, що в процесі навчання основну увагу звертають на розвиток формально-інтелектуальних умінь; меншою мірою – на формування структури особистості, рівні її організації, залишаючи поза увагою механізми розвитку творчої діяльності. Збільшують обсяг оперативної пам’яті, вдосконалюють процеси мислення, підвищують інтерес, сприйнятливість до засвоєння знань, використовуючи традиційний підхід – удосконалення логічного апарату, за допомогою якого досягається нове знання. Отримане таким чином знання не є творчим, хоча і вимагає сформованості спеціальних умінь. Шлях до принципово нових творчих результатів лежить через формування творчого стилю професійної діяльності, в якому присутній інтуїтивний пошук, можливе відхилення від встановленої логіки, має місце ризик. Виходячи з цього навчально-виховний процес у ВНЗ І- ІІ рівня акредитації повинен будуватися так, щоб були створені всі необхідні умови для формування у студентів творчого стилю професійної діяльності.

Відомий український психолог В. Клименко, розглядаючи механізми розвитку творчості, зауважує, що „освітній процес, його засоби мають спрямовуватися на найголовніше в людині – основне, визначальне, таке, що зумовлене глибинними, необхідними зв’язками з оточуючим людину середовищем і тенденцією розвитку механізмів творчості” [8, с. 36]. Вчений акцентує на необхідності шукати те, що „слід просвітлювати” в людині, щоб воно, стаючи розвиненим, набуло бажаних властивостей, чим „просвітлювати, як формувати, створювати, виховувати із прихованого природою”. Він стверджує, що механізм творчості можна розвивати, побудувавши відповідним чином структуру мети і складові освітнього процесу (зміст освіти, засоби освіти, за допомогою яких досягається мета, організаційні засади, матеріальне забезпечення).

За такого підходу виховання творчої особистості перетворюється у суто творче завдання для викладача. Його креативність визначає можливості використання механізмів розвитку творчості студентів. Ним створюється поле взаємодії, у якому стимулюється діяльність, спрямована на отримання нових знань, об’єднуються поодинокі „сплески” і „виверження” студентської творчості в єдине ціле і спрямовуються на досягнення нових форм розвитку, корегується напрям нестандартного розв’язання проблеми (за допомогою уяви і фантазії) для подальшого її надсвідомого вирішення. У цій взаємодії все закономірно і обумовлено. Методами педагогічної діагностики можна встановити упорядкованість рівнів, відносно автономної структури особистості, так як у середині них створюється нове: росте інтенсивність діяльності, змінюються мотиви, активізуються сили, формуються якості творчої особистості.

У сучасній психолого-педагогічній літературі представлена низка моделей творчої особистості, що включають у себе різноманітні структурні компоненти: від розвитку загальних психологічних властивостей і процесів, інтелектуального потенціалу до спеціальних здібностей (Ю. Гільбух [4], Дж. Гілфорд [21], В. Моляко [9], Б. Теплов [16], Е. Торренс [22] тощо).

Слід зазначити, що модель творчої особистості постійно вдосконалюється і розвивається, набуває цілісності, комплексності. В ній виокремлюються творчі здібності як потенційні можливості людини до саморозвитку. Творчі здібності об’єднують: дивергентність мислення, його гнучкість та швидкість, розвинену інтуїцію, багатство уяви, її активність, креативність, неоднозначне сприймання речей [12, с. 7–8], дискурсивність мислення, здатність до ризику. Творчі здібності певною мірою залежать від характеристики уваги. Чим більша сталість, обсяг, розподілюваність і концентрація уваги, тим яскравішим буде творчий потенціал фахівця. З пам’яттю пов’язаний процес запам’ятовування, зберігання і відтворення інформації. Продуктивність пам’яті характеризується обсягом та швидкістю запам’ятовування матеріалу, тривалістю його зберігання, готовністю до відтворення і точністю.

В науковій літературі має місце ще одне припущення, згідно з яким творчість є механізмом розвитку особистості. Такий підхід до розкриття суті творчості дозволив відійти від розуміння творчості як виду діяльності й розглянути процес творчості як форму реалізації механізму розвитку. Такий механізм був запропонований Я. Пономарьовим [11, с. 263–265]. Він являє собою послідовність етапів розвитку особистості, які перетворюються в структурні рівні її організації й у майбутньому стають основою для подальшої продуктивної діяльності, визначають рівні готовності до творчої діяльності. Вченим він представлений наступним чином (подається згідно оригіналу):

  • 1) формування потреби у нових знаннях, створенні нового, такого, що не було в особистому досвіді людини (вона формується тільки при наявності відповідних рівнів організації структури особистості);
  • 2)пошуки засобів задоволення потреби, напружена інтелектуальна діяльність, спроби використати відоме для створення нового (вимагають відповідного базального рівня знань);
  • 3)використання знайдених на базальному рівні засобів у нових формах діяльності, при цьому відбувається рекомбінація попереднього досвіду особистості з надсвідомим, у процесі якої здійснюється якісний стрибок, формується новоутворення, яке в змозі задовольнити потребу.

Проведений нами методологічний та історико-теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив чітко сформулювати ознаки творчої особистості:

  • творча спрямованість;
  • висока мотивація досягнень;
  • розвинений інтелект (IQ > 120);
  • сформовані творчі здібності: серед яких головними є: дивергентність мислення, його гнучкість, швидкість, самостійність мислення; готовність пам’яті, здатність бачити проблему, кмітливість, висока пізнавальна активність, швидкість і точність виконання розумових дій, стійкість уваги, оперативна пам’ять, сформованість логічного мислення, багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних асоціацій, установка на творче виконання завдань, усвідомлення моменту істини. Також розвинена інтуїція, фантазія, багатство уяви;
  • сформовані вміння: здійснювати ретельний аналіз завдання; усвідомлювати момент розуміння вимог завдання, поціновувати свої можливості для його розв’язання; самостійно планувати основу наступних дій; будувати образ „майбутнього” як цілі діяльності; відстоювати, обґрунтовувати свою думку, позицію; 
  • сформовані особистісні властивості: самостійність; активність, наполегливість, незалежність суджень; уміння приймати рішення і нести відповідальність; висока працездатність; здатність до ризику; вироблений творчий стиль діяльності.

Це дало можливість на основі розуміння механізмів розвитку творчості теоретично здійснити педагогічне проектування творчої особистості.
Використання методу педагогічного проектування творчої особистості передбачає послідовність дій викладача. На підставі наукового аналізу результатів педагогічної діагностики встановлюється актуальний рівень розвитку особистості (сформованість особистісних властивостей, інтелекту, сфери пізнавальних і творчих здібностей). Виявляються найбільш імовірні тенденції розвитку в системі відносин особистості з навколишньою дійсністю, обираються основні, найбільш визначальні на етапі досягнення рівня зони найближчого розвитку. Проектується зона найближчого розвитку з урахуванням можливостей стимуляції майбутніх станів (майбутніх досягнень). Досліджуються суперечності, виявлені в процесі діагностики, що можуть бути рушійними силами подальшого розвитку. Обираються механізми, проектуються найбільш доцільні і перспективні методи і способи організації навчально-пізнавальної взаємодії. Здійснюється допомога у розробці адекватних індивідуальних програм саморозвитку творчої особистості.

Формуючи творчу особистість в умовах ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, на нашу думку, слід відмовитися від практики вдосконалення технологій розвитку суто формально-інтелектуальних умінь і підійти до розв’язання проблеми комплексно з використанням системно-структурного підходу. Головну увагу доречно звернути на навички самопроектування та саморозвитоку творчої спрямованості особистості студентів, формування творчого стилю діяльності.

Для цього необхідні:

  • – цілеспрямоване вивчення особистості та виявлення її потенційних можливостей, здібностей, необхідних для творчої діяльності;
  • – вивчення особливостей впливу організованого навчання і виховання на розвиток цілісної структури особистості, її творчих якостей;
  • – вивчення динаміки розвитку творчого мислення як основної психологічної ланки творчої діяльності;
  • – визначення оптимальних умов формування готовності до творчої діяльності;
  • – вироблення навичок рефлексії, проектування наступних навчальних досягнень;
  • – врахування особливостей розвитку механізмів творчої діяльності.

Треба також здійснити педагогічне проектування і організацію змісту навчання і виховання відповідно до мети розвитку інтелектуальних здібностей, пізнавальних можливостей, творчих здібностей студентів, серед яких найбільш значущими є:

  • – здібність до бачення і розуміння проблеми, готовність пам’яті, здібність до побудови плану наступних дій, узагальнення, широкого перенесення, гнучкість, швидкість, дискурсивність мислення, творча уява, дар передбачення, інтуїція;
  • – формування цілісної структури особистості, наголосивши на таких вольових якостях: самостійність, настирність, працелюбність, рішучість, уміння приймати рішення і нести відповідальність за них, стійкість, неприйняття групового тиску, здатність до ризику, ініціативність.

Особливу увагу слід приділити добору засобів, методів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності фахівців, формуванню мотиваційних аспектів їхньої діяльності. Адже в процесі регульованої взаємодії формується структура особистості, рівні її організації, які зумовлюють здатність до творчості.

Підсумовуючи можна зробити такі висновки:

Модель творчої особистості постійно вдосконалюється і розвивається, набуває цілісності, комплексності. В ній виокремлюються творчі здібності як потенційні можливості людини до саморозвитку. Оскільки найважливішим компонентом творчої спрямованості студента є орієнтація його на саморозвиток, а рушійною силою останнього слугує система усвідомлених особистістю суперечностей у навчальній діяльності, спілкуванні тощо, тому необхідно створювати у навчальному процесі такі ситуації, в яких би могли виявляти ці суперечності. Невідповідність власних ціннісних орієнтацій вимогам професійної і суспільної діяльності фахівець може виявити тільки на основі самопізнання.

Найбільш ефективним з точки зору становлення творчої спрямованості особистості є такий характер взаємодії „викладач – студент” як співробітництво.

Звідси випливає необхідність не просто допомагати у навчанні, а й коригувати стиль діяльності у навчальному процесі, спонукати до усвідомлення навчальних і життєвих цілей, виявлення своїх можливостей, здібностей, стимулювати до саморозвитку. Для цього необхідно в системі цілей навчання передбачати формування позитивного самосприйняття особистості студента, підвищення рівня його самооцінки, стимулювання процесів самоствердження, у тому числі через поліпшення соціального статусу особистості в студентському колективі.

Ці, найбільш загальні висновки, що витікають із змістовного аналізу природи і механізмів творчої діяльності, нами будуть втілюватися в конкретній технології навчально-виховного процесу.

Література:

  • 1. Амосов Н. М. Алгоритмы разума / Н. М. Амосов. – К. : Наукова думка, 1979. – 221 с.
  • 2. Блох М. А. Творчество в науке и технике / М. А. Блох. – Пг., 1920. – 65 с.
  • 3. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1991. – 480 с.
  • 4. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка / Ю. З. Гільбух. – К. : РОВ „Укрвузполітграф”, 1992. – 84 с.
  • 5. Горностай П. П. Личность и время: творчество как переживание / П. П. Горностай // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 4 (5). – С. 18–26.
  • 6. Грузенберг С. О. Психология творчества / С. О. Грузенберг. – Минск : Белтрестпечать, 1923. – 138 с.
  • 7. Дружинин В. Н. Психология общих способностей : учебное пособие / В. Н. Дружинин. – [3-е изд.]. – СПб. : Питер, 2000. – 368 с. – (Серия „Мастера психологии”)
  • 8. Клименко В. В. Как воспитать вундеркинда / В. В. Клименко. – Харьков : Фолио, 1996. – 463 с.
  • 9. Моляко В. А. Творческая одаренность детей : методические рекомендации / Моляко В. А., Кульчицкая Е. И., Литвинова Н. И. – К. : Знание, 1991. – 29 с.
  • 10. Новий тлумачний словник української мови у 3-ох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2005. – т. 3. – 864 с.
  • 11. Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика / Я. А. Пономарев. – М. : Педагогика, 1976. – 280 с., с. 223–226];
  • 12. Посталюк Н. Ю. Творческий стиль деятельности: педагогический аспект / Н. Ю. Посталюк. – Казань : КУ, 1989. – 205 с.
  • 13. Роменець В. А. Психологія творчості : [навч. посібник для студ. вищих навч. закладів] / В. А. Роменець. – [2-ге вид.]. – К. : Либідь, 2001. – 288 с.
  • 14. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2000. – 720 с. – (Серия „Мастера психологии”).
  • 15. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М. : Педагогика, 1973. – 424 с.
  • 16. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий / Б. М. Теплов. – М. : Педагогика, 1961. – 535 с.
  • 17. Чудновский В. Э. Актуальне проблемы способностей / В. Э. Чудновский // Вопросы психологии. – 1986. – № 3. – С. 87–95.
  • 18. Чудновский В. Э. Воспитание способностей и формирование личности / В. Э. Чудновский. – М. : Знание, 1986. – 79 с.
  • 19. Энгельмейер П. К. Теория творчества / П. К. Энгельмейер. – СПб., 1910. – 208 с.
  • 20. Якобсон П. М. Процесс творческой работы изобретателя / П. М. Якобсон. – М., 1934. – 135 с.
  • 21. Gulford J.P. Creativity // American Psychologist, 1950. – V. 5. – P. 444–454.
  • 22. Torrance E. P. The nature of creativity as manifest in its testing. The blazing drive. The creative personality. – Buffolo, NY : Bearly Limited, 1987. – 98 p. 
Comments: 0
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.