facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki

СОЦІОЛІЗАЦІЯ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Автор Доклада: 
Черняк В. І.
Награда: 
СОЦІОЛІЗАЦІЯ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

УДК 622.33:620.9

СОЦІОЛІЗАЦІЯ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Черняк Володимир Іванович, канд. т. наук, доцент
Національний гірничий університет


В роботі визначено проблеми реалізації потенціалу реформування вугільної галузі України та запропоновано шляхи обмеження негативного впливу економічних тенденцій розвитку сучасного суспільства.
Ключові слова: енергонезалежність, вугільна промисловість, економічний розвиток

In the article the problems are estimated of implementation of potential of reforming coal mining industry of Ukraine and the ways are proposed for limitation of negative impact of economic trends of contemporary society.
Key words: energy independence, coal mining industry, economic development

Судячи з «Рекомендацій щодо економічних та інституціональних реформ 2009», розроблених Аналітично-дорадчим центром Блакитної стрічки (фінансується ЄС, спів фінансується та виконується ПР ООН), основні проблеми вугільної промисловості далекі від вирішення. Зокрема, в п. 18.1. «Підвищити енергетичну безпеку України та зробити Україну менш вразливою до цінових шоків на імпортовані енергоносії» даних Рекомендацій вказується, що одна з важливих можливостей в цьому напрямку «полягає в її покладах вугілля». Першочерговими заходами реалізації цього потенціалу держави пропонується «запровадити план реконструкції українських вугільних шахт» та «запровадити ціноутворення та ціновий контроль у вугільній промисловості у відповідності до ціноутворення на інші види енергії, адаптацію внутрішнього вугільного сектора до світового ринку вугілля». І оцінка дій органів влади у цих напрямках надається аналітиками цього центру вкрай негативна.

Як і економіка України в цілому, вугільна промисловість переживає стадію поглиблення негативного впливу кризових явищ світового та внутрішньодержавного плану. Зниження об’ємів ринку збуту, порушення строків розрахунків, збільшення кредиторської заборгованості, обмеженість доступу навіть до кредитних ресурсів – це тільки «надводна частина айсбергу негараздів», що характеризують нинішнє становище. А за умови, що вугледобувна галузь за всю історію існування, починаючи з радянських часів, майже ніколи не відзначалася прибутковістю своєї діяльності, запас фінансової та економічної, в цілому, стійкості багатьох її підприємств є надкритичним. І проводити оцінку її діяльності тільки на основі фінансово-економічного аналізу, тобто по її фінансовому результату, не має сенсу і з деяких позицій, навіть злочинно. Це все одно, що вимагати прибуткової діяльності Армії та Державного Пенсійного фонду. Намагатися забезпечувати баланс між надходженнями та видатками – так, але не вимагати від підприємств галузі прибутків та підвищення продуктивності праці за будь яку ціну. Треба «дивитися правді в очі» і визнати, що змінити сутність балансу галузі «надходження видатки» на «надходження видатки + прибуток», означає ніщо інше, як змінити соціально-політичний стан усієї держави.

Будь-яка галузь народного господарства любої країни є по своєї суті міні-державою, або «державою в державі». У вітчизняній економіці вугільна галузь на відміну, наприклад від металургії, яка є міні-державою виробничо-фінансового типу (оскільки галузь є основним експортером та постачальником валюти), чи то машинобудування, що може розглядатися як база для інноваційно-економічного розвитку (при умові розробки та впровадження новітніх технологій), представляє собою «державу» соціального типу, оскільки:

  • - по перше, її продукція є стратегічним елементом гарантування енергонезалежності України в світових економічній та політичній системах.
  • - по друге, її персонал територіально розміщується в основному (за виключенням шахт Львівсько-Волинського басейну) у східних та частково центральних регіонах України, які на сьогодні є одним з проти важелів політичної системи, розбалансування якого здатне призвести до зміни будь якого соціально-економічного устрою;

Спрямованість розвитку галузі у розрахунку на позитивний економічний результат і високу продуктивність є малоперспективною за наступними факторами.

Фактор перший – споживчий, або мало перспективність шляху підвищення продуктивності праці. Експерти стверджують: «Залишається дуже низькою продуктивність праці українських гірників порівняно із зарубіжними показниками: вдвічі нижче, ніж у Польщі, у 5 разів – ніж у середньому по країнах Західної Європи, у 20 разів – ніж у США. Тобто для видобутку 1 млн. т вугілля на рік витрачається праця 6 тисяч наших шахтарів проти 3 тисяч – у Польщі, 1,2 тисячі – у Західній Європі; 300 – у США [1].

Але давайте перерахуємо це на вартість робочої сили. Подивимось, що з цього приводу нам кажуть офіційні публічні інформаційні джерела. Голова російської незалежної профспілки працівників вугільної промисловості І. Мохначук (Росія, 2006 рік): «Сегодня, допустим, если взять шахтеров Германии, где заработная плата в пределах 2-2,5 тысяч евро, и заработная плата шахтеров, которая в пределах 350-400 долларов в России, вещи несопоставимые. Я не говорю о заработной плате, допустим, шахтеров в Украине, где она еще ниже» [2]. Екс прем’єр – міністр України Ю. Тимошенко (2008 рік): «Средняя заработная плата шахтеров во всех странах мира практически втрое выше, чем у нас» [3]. Тодішній заступник міністра вугільної промисловості Ю. Ященко (2008 р.): «Минуглепром намерен приблизить зарплату отечественных шахтеров к уровню среднемировой - до $1 тыс. К концу 2008 года средняя зарплата в отрасли достигнет 3066 грн.» [4]. Керівник профспілки вугільного департаменту АТ «Миттал Стил Темиртау» В. Сідоров (Казахстан, 2005 р.): «Если говорить о соотношении производительности труда и заработной платы, то карагандинские шахтеры получают (300-400 доларів – примітка автора) в 12 раз меньше, чем их немецкие коллеги, и в 22 раза меньше американских шахтеров» [5].

Тобто, якщо взяти до уваги означені вище цифри, то при середній ціні 1 т вугілля у 70 доларів США, місячна заробітна плата гірника у Німеччини «коштує» близько 45 тонн вугілля або 16% від його продуктивності, гірника США – 80 тонн або 8%, для українського ж шахтаря зарплата обходиться всього у 5 тон або 9 % від того, що він виробляє (якщо рахувати на місяць, то близько 550 тонн). Або такий розрахунок: з проданого 1 млн. т вугілля Україна витрачає на зарплату 6 тисяч працівників 25 млн. дол., Німеччина на 1200 - 43 млн. дол. США на 300 гірників - 22 млн. дол.
І ми цілком серйозно, з точки зору сьогоднішньої економіки розглядаємо схему: знайти декілька десятків (а то й сотен) мільярдів доларів для реконструкції перспективних шахт, підвищити обсяги видобутку на кожну діючу шахту (наприклад у два рази), скоротити чисельність персоналу (наприклад у 1,5 рази), підвищити пропорційно підсумковому зростанню продуктивності праці (у 3 рази) – заробітну плату (у 3 рази), і на виході отримати ті ж 25 млн. доларів США витрат на оплату праці на 1 млн. тон вугілля. Так в чому ефект такого підвищення? В тому, що численна кількість фахівців деякий період буде зайнята пошуком необхідних неймовірних обсягів інвестицій і на ринок праці буде «викинуто» більше 30% гірників? Або в тому, що у тих шахтарів, що залишаться виросте у 3 рази зарплата? Пристойно, але неймовірно чи: «ну й що з того»?.

За період, необхідний для проведення реструктуризації, а це навіть при достатніх інвестиціях - не менше 5-7 років, ціни та інфляція це потрійне підвищення просто «з’їдять» мінімум наполовину. І це тільки по умовам «споживчої економіки». Але ж є й інші чинники цього «фактору впливу». Суттєве, у рази, підвищення продуктивності праці «по чесному» супроводжуватиметься суттєвим зростанням доходів працівників. Зростання доходів працівників однієї галузі неодмінно буде стимулювати необхідність зростання доходів в інших галузях і, як наслідок - загальне зростання обсягів споживання. З точки зору теоретичної економіки це гарне явище і свідчить про прогресивний розвиток даної економічної системи. Але це гарне явище тільки в умовах наявності необмежених її ресурсів. При обмежених ресурсах, на кожному кроці такого розвитку на систему посилюється тиск з боку джерел їх постачання: як внутрішніх, так і зовнішніх.

Що означає «розвиток» з точки зору сьогоднішніх економічних реалій.

а) Розвиток, як показує досвід «розвинутих країн», це перш за все перенесення центра ваги ділової активності із сектора реальної економіки, у сферу обслуговування товарного й грошового обігу, а також активне формування сектора «віртуальної економіки». Ще в 70-80 рр. минулого століття «реальний (первинний + вторинний) сектор» складав 60-70% обсягу світової економіки, зараз же його частка становить не більше 30-40%. При цьому такі пропорції складаються здебільше «завдяки» структурі ВВП саме «розвинутих» країн. Країни ж «третього світу» навпаки залишаються такими, що функціонують завдяки вторинному сектору [6, 7, 8].

Тобто, щоб збалансовано розвивати вугільну галузь, і при цьому розвиватися як держава в цілому, Україні потрібно буде ще більш швидкими темпами аніж в промисловості, нарощувати третинний сектор економіки, що в умовах обмеженої ролі фінансової складової України в світовій економічній системі, є достатньо проблематичним.

б) Розвиток – це певний перерозподіл доходів. Останні тридцять років світова економіка зростає на 4-5% в рік, тоді як раніше цей параметр не перевищував 0,5-1,0%. Завдяки такому зростанню з майже 7 млрд. осіб, що проживають нині на планеті, лише 1 мільярд живе за рівнем доходів «вище середнього» при тому, що близько двох мільярдів мають доходи менше 2 доларів на день. На початок 60-х років відношення в доходах між верхнім та нижнім шаром світової соціальної піраміди складало 30:1. До 90-х рр., воно зросло удвічі і на початок поточного віку досягла відмітки 82:1, а за перше нинішнє десятиріччя експерти відмічають стрімке його зростання до значення 500:1 [9].

Тобто, гонитва за високою продуктивністю і як, наслідок - за високим доходом працівників вугільної галузі з великою долею імовірності закінчиться тим, що в абсолютному (а не у відносному – у n-разів, або на m-відсотків) значенні, зростуть лише доходи певної, досить обмеженої кількості людей.

в) Економічний розвиток – це й зростання споживання усіх видів ресурсів. За даними асоціації «Global Footprint Network» (GFN), яка визначає, який екологічний слід ми залишаємо на планеті, в останні десятиліття витрата ресурсів Землі йде з величезною швидкістю: 1986 рік - людство витратило річні ресурси до 31 грудня, 1995 рік - 25 листопада, 2005 рік - 2 жовтня. У поточному 2010 році ліміт було вичерпано до 21 серпня. Якщо ж темпи споживання ресурсів будуть зростати тими ж темпами, то вже в середині 2030 рр. для підтримання такого образу життя знадобиться еквівалент двох планет Земля.

Так, вугільна промисловість має дуже великі запаси вугілля, але споживає вона не тільки цей вид ресурсів. Вугільні підприємства потребують метал, дерево і знову ж таки, особливе місце для них займають фінансові ресурси.

Фактор другий – фінансовий, або малоперспективний шлях пошуку додаткових інвестицій у вугільну галузь. В останні 30-40 років світовий ринок послуг виріс у 2 рази і у третинному секторі сформувалася чітка тенденція прогресуючого зростання фінансових ринків – валютних, фондових, кредитних. Діловий оборот міжнародних фінансових організацій, банків і страхових компаній збільшився в 30 разів у порівнянні з 1964 роком, досягши 10 трлн. дол., а частка фінансової складової у цьому секторі економіки розвинутих країн досягла в 20-27%. Світовий фінансовий сектор міцніє і набуває все більшого впливу на первинний та вторинний сектори економіки. Основним інвестором розвитку промисловості будь—якої країни стає банківський інвестор. Але, що таке на сьогодні банківські фінанси, чим вони підкріплені? Те, що гроші можна робити на націнках, відсотках, курсах - ми знали й 20 років тому, але ж не в таких масштабах. Індекси, рейтинги, результати оцінки - ось те, на чому сьогодні накопичуються багатства й руйнуються корпоративні імперії. Здавалося б, що такого страшного у фразі «Світовий банк понизив кредитний рейтинг такого-то українського банку з В++ до С-». А значить це ні багато ні мало, а те. що будь-яка наступна угода нашого банку із закордонним, якщо вона взагалі відбудеться, обійдеться нашим співвітчизникам істотно дорожче, ніж раніше й ці гроші банк буде «шукати» у реальному секторі економіки. Вже ні обсяг випущеної продукції, ні її якість, ні навіть здатність до відновлення техніки й асортиментів продукції стають головними чинниками, що утворюють доходи економічних суб’єктів. Керівники серйозного бізнесу все частіше щоранку прокидаються з думкою не про те, скільки продукції за ніч виробили й продали їх підприємства, а «як за ніч змінився індекс Доу Джонса на Нью-йоркській біржі, курс національної валюти» та т.д. Та важливішим є не скільки сама динаміка, або розмір цих самих індексів, рейтингів, процентних ставок та курсів, а яку частку у виникаючих доходах складає реальна продукція або забезпечена ними грошова маса. Що реально означає біржовий або банківський капітал без реального сектору економіки? До 95% цього капіталу складають борги – державні, корпоративні, приватні. І ціна цих боргів визначається самими ж фінансистами, шляхом суб’єктивного розподілу їх по ступеням ризикованості.

Промислове підприємство, отримуючи інвестиції такого капіталу, фактично стають заручниками «гри на полі ризиків». Це наочно продемонструвала поточна світова фінансова криза, початком якої стали «невдалі ігри» фінансових інвесторів на іпотечному ринку США. В результаті, навіть такі, по вітчизняним мірам, фінансово-промислові гіганти як СКМ та «Міттал Стіл» вимушені були згорнути свої інвестиційні проекти.

А отже, по реалізації стратегії реструктуризації вугільної галузі України на основі залучення фінансових інвестицій, не дасть гарантій жодна установа, навіть державного рівня.

Фактор третій – тіньовий, або малоперспективний шлях криміналізації економічних відносин. Рік у рік ростуть обсяги «тіньового бізнесу» - зброя, наркотики, азартні ігри й т.д., і їхній вплив на «легальну економіку теж зростає». Фахівці свідчать [10]: «Полученные в результате обобщения многочисленных экспертных оценок результаты, охватывающие период с 1990 г. по 2005 г., свидетельствуют о значительных размерах теневого сектора мировой экономики и о повышении роли теневой экономики в жизни мирового сообщества на современном этапе социально-экономического развития… В результате обработки массива экспертных данных по 145 странам мира установлено, что по состоянию на 2005 г. масштабы теневой экономики составляют 16% их совокупного официального валового внутреннего продукта (ВВП). Эту цифру можно считать результирующей и для мирового хозяйства в целом. В группе экономически развитых стран, производящих 73% валового мирового продукта, за период 1990-2005 гг. в 19 странах из 21 отмечается рост теневого сектора экономики по отношению к официально регистрируемому валовому внутреннему продукту (ВВП). В одном случае зарегистрирован «нулевой» рост и в одном – незначительная убыль. Крупнейшей теневой экономикой мира является теневая экономика США, где добавленная стоимость, произведённая в теневом секторе, приблизилась вплотную к 1 трлн. долл. (2005 г.)».

Україна на даний час входить до частки країн з найвищим рівнем корумпованості та криміналізації в економіці і сподіватися, що реформи вітчизняної вугільної галузі пройдуть без участі «тіньовиків» навіть не приходиться. А отже й необхідно враховувати, що до 30-40% «знайдених» інвестицій просто «будуть використані не по їх цільовому призначенню».

Всі проаналізовані вище тенденції розвитку сучасної економіки свідчать, що реалізація масштабних інвестиційних задумок на рівні окремих держав та їх промислових галузей без «підтримки» їх «провідними гравцями», які мають вагу впливу на ці тенденції – фактично не можлива. Вирішення проблем розвитку «країн, що розвиваються» за рахунок ресурсів самих цих країн – лише нездійсненна в сучасних економічних умовах мрія.

Що ж до проблем вугільної галузі України, то реальність їх вирішення може бути забезпечена лише в разі ініціювання та досягнення реальних змін Урядом за наступними напрямками діяльності:

  • - по перше, встановлення жорстких вимог раціонального ресурсокористування в системах усіх економічних рівнів. «Тонною більше, тонною менше – не має великого значення» - такого підходу вже не повинно використовуватися.
  • - по друге, на макроекономічному рівні: визначення й дотримання обґрунтованих споживчих, структурних та інтеграційних пропорцій розвитку економіки. Встановлення оптимальних співвідношень реальної та фінансової (включаючи тіньові фінанси) складових секторів економіки та активів виробничих систем різного масштабу.
  • - по третє, регуляторне обмеження «поля гри» фінансових установ в інвестиційних проектах реального сектору економіки. Необхідно «ламати ситуацію» в якій собівартість і ціну продукції формують не взаємовідносини «міні-держав» покупця і продавця, а «супер-держава» - фінансова система.
  • - по четверте, удосконалення та забезпечення дотримання законодавчої бази щодо боротьби з тіньозацією економіки.
  • - по п’яте, законодавче визнання й формування суспільної думки що до соціально-економічного статусу вугільної галузі України.

Література:

  • 1. Зволинська О.В., Жук І.І., Новиченко А.П. «Чорне золото»: ресурсний потенціал чи головний біль держави. – [Електронний ресурс] / Матеріали офіційного сайту Головного Контрольно-ревізійного управління України – Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/35202
  • 2. Кораблев В. Махначук подводит итоги регионального совета профсоюзов [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «Маяк» - Режим доступу: http://old.radiomayak.rfn.ru/schedules/57/22403.html
  • 3. Тимошенко: Украинские шахтеры - самые бедные шахтеры в мире [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «Finance.ua» - Режим доступу: http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2008/01/16/115938
  • 4. Зарплата украинских шахтеров «приблизится» к среднемировой – [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «InfoReed» - Режим доступу: http://www.inforead.ru/new_4_16046.html
  • 5. Чеканова С. Заграница им поможет? – [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «Gazeta.kz» - Режим доступу: http://articles.gazeta.kz/art.asp?aid=59380
  • 6. Юльчиева Г.Н. Управление гостиничными услугами: теория, практика, перспективы для Казахстана. Автореф. дис. д-ра экон. наук: 08.00.05 / Юльчиева Галина Николаевна. – Алматы, 2008. – 47 с.
  • 7. Голомолзина Н.В. Услуга как форма экономического присвоения полезных свойств потребительских благ и факторов производства. Автореф. дис. канд. экон. наук: 08.00.01 / Голомолзина Наталья Владимировна. – Екатеринбург, 2010. – 30 с.
  • 8. Горкин А.П. География обрабатывающей промышленности мира в начале ХХI века - [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «Проблемные и отраслевые вопросы экономической географии» - Режим доступу: http://geo.1september.ru/2008/01/17-t.htm
  • 9. Караганов С. Россия и «золотой миллиард» - [Електронний ресурс] / Матеріали порталу «Клуб мировой политической экономики» - Режим доступу: http://www.wpec.ru/text/200802010827.htm
  • 10. Тузова А.А. География теневого сектора современного мирового хозяйства. Автореф. дисс. канд. географ. наук: 25.00.24 / Тузова Алена Александровна . – Москва, 2009 – 26 с. 
4
Your rating: None Average: 4 (3 votes)
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.