facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki

ЗОВНІШНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

Автор Доклада: 
Андрусів Р. Р.
Награда: 
ЗОВНІШНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

УДК 330.341:339.726.5

ЗОВНІШНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

Андрусів Роксолана Романівна, здобувач
Львівська комерційна академія

У статті здійснено теоретичний аналіз важливості зовнішніх запозичень для економічного зростання економіки, зокрема у період розвитку кризових явищ. Надано рекомендації щодо ефективного управління зовнішніми запозиченнями.
Ключові слова: зовнішні запозичення, економічне зростання, інвестиції, економічні спади.

The article considers the theoretical analysis of the importance of foreign loans for economic growth, and particularly in the period of economical crisis. Author gives some recommendations for the effective management of external borrowings.
Keywords: external borrowings, economic growth, investment, economic recessions.

Трансформація економічної системи пов’язана із реформуванням економічних, політичних, фінансових та соціальних інститутів і потребує значних фінансово-кредитних ресурсів. Відсутність їх у розпорядженні держав із посттрансформаційною економікою сприяє широкому використанню зовнішніх запозичень як вагомого методу мобілізації ресурсів. Проте варто відзначити, що відкритість досліджуваних економік для потоків капіталу спричинила не лише зростання інвестицій та зовнішнього боргу, а й посилила вразливість економік до зовнішніх шоків.

Збільшення ВВП традиційно вважається чинником зменшення зовнішнього боргу [5, с. 162], однак наслідком успішного розвитку реального сектору може стати залучення іноземного капіталу на фондовий ринок, що збільшує зовнішньоборгові зобов’язання і може стати джерелом майбутніх проблем у разі відпливу капіталу та поширення ефектів „зараження” між країнами донорами та реципієнтами капіталу.

Якщо зовнішні запозичення збільшують продуктивні інвестиції, то наступне збільшення ВВП (промислового виробництва) збільшує експорт і забезпечує безпроблемне обслуговування зовнішнього боргу. Для прикладу, Норвегія в середині 80-х років залучала іноземні позики на рівні 10 % ВВП для розробки нафтових родовищ Північного моря. У післявоєнний час успішне використання іноземних запозичень демонстрували Японія та країни Південно-Східної Азії [5, с. 162]. Проте за останні два десятиліття у країнах, що розвиваються, та з перехідною економікою не надали прикладів успішного використання зовнішніх запозичень для збільшення інвестиційного потенціалу, економічного зростання та покращення загального добробуту населення.

Отже, існує доказ того, що зовнішній борг може вплинути на економічне зростання. Більшість досліджень показують, що вплив зовнішньої заборгованості на економічне зростання відбувається за рахунок інвестиційних каналів. По-перше, обслуговування надмірної заборгованості може безпосередньо зменшити витрати бюджетних ресурсів на інвестиції, що необхідні для стимулювання економічного зростання. По-друге, висока заборгованість приватного сектору заважає залучати інвестиції, розширювати виробництво і збільшувати зайнятість населення, причиною цього є невизначеність в діях уряду щодо обслуговування великого зовнішнього боргу [7; 8].

Науковці виділяють два основні канали впливу кредитного ринку на економічне зростання:

  • 1. Нагромадження капіталу. Кредитний ринок впливає на економічне зростання через норму формування капіталу шляхом зміни норми заощаджень або шляхом перерозподілу заощаджень серед капіталу, що породжує технології.
  • 2. Технологічні інновації. Кредитний ринок виступає джерелом фінансування інновацій [3, с. 17].

Деякі науковці вважають, що важливим аргументом на користь державних запозичень є те, що запозичення під час економічних спадів служать цілям стабілізації економіки, бо перешкоджають різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється ефектом мультиплікатора ? зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат й обсягу ВВП [2].

Фінансування дефіциту бюджету за допомогою залучення додаткових іноземних ресурсів в сучасних умовах є досить проблематичним, особливо з огляду на погіршення кон’юнктури міжнародного ринку капіталів і зниженні довіри внутрішніх та зовнішніх інвесторів до уряду країн-боржників. Зрозумілою є також ситуація, коли за відсутності бюджетних коштів для виплати та обслуговування боргу використовують валютні резерви, що може призвести до відпливу капіталу з країни та спекулятивної атаки на національну валюту [1, с. 47]. З метою мінімізації збитків при виникненні кризових боргових ситуацій світове співтовариство визначило головні принципи врегулювання проблем державного боргу:

  • - безумовності – забезпечення безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторам, які держава, як позичальник взяла на себе, оформляючи договір запозичення коштів;
  • єдності – урахування в процесі управління державним боргом всіх видів зобов’язань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими Радами;
  • зниження ризиків – розміщення і погашення позик у такий спосіб, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань;
  •  оптимальність структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави за строками обігу і погашення, пом’якшення „піків платежів”;
  • збереження фінансової незалежності – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами – нерезидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім;
  • зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобов’язань держави;
  • прозорості – дотримання відкритості і повної прозорості запозичень, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище у країні – позичальнику [4, с. 238].

Серед основних концептуальних засад ефективного управління зовнішнім державним боргом доцільно виокремити наступні:

  • планування боргу й управління ним повинне відповідати засадам загальної фінансової політики держави, встановлених пріоритетів розвитку економіки, макроекономічної стабілізації;
  • управління зовнішнім боргом має здійснюватись на довгостроковій стратегічній основі як цілісний циклічний і багатостадійний процес;
  • залученню та управлінню державними боргом має передувати ґрунтовний підготовчий етап визначення стратегії щодо зовнішніх запозичень, цілей, завдань, сценаріїв ймовірних ситуацій та наслідків, використання методів та інструментів залучення коштів та управління ними, розподілу обов’язків серед суб’єктів управління, розробки інших методологічних аспектів;
  • управління зовнішнім державними боргом має забезпечувати досягнення не окремо взятих цілей, а їх груп – економічних, політичних, соціальних, цілей забезпечення національної та економічної безпеки держави;
  • необхідно, щоб поточне, оперативне управління зовнішнім державним боргом країни здійснювалося в межах довгострокової стратегії управління економікою [6, с. 292].

Як засвідчують результати проведеного теоретичного дослідження, зовнішній борг здійснює неоднозначний вплив на економічне зростання, тому даний напрямок дослідження потребує більш детального теоретичного аналізу, а також підтвердження отриманих результатів емпіричним шляхом. З таких міркувань, на нашу думку, пріоритетними напрямками у регулюванні зовнішніх запозичень є розвиток ринку внутрішніх запозичень, відмова від залучення коштів до фінансового сектору на спекулятивній основі та переорієнтація на реальний сектор економіки, а також заборона використання фінансових активів для поточних державних потреб. Потенціал вирішення даної проблеми за рахунок лише цих заходів доволі обмежений, тому необхідними є наступні дослідження боргових ризиків, їх наслідків для економіки та шляхи використання зовнішніх запозичень з метою забезпечення довгострокової стійкості.

Література:

  • 1. Зражевска Н. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 47 – 55.
  • 2. Макар О. Концептуальні напрями дослідження впливу зовнішнього боргу на економічне зростання / О. Макар: [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldi/.../makar_227-234.pdf.
  • 3. Поченчук Г. М. Місце кредиту в економічній теорії як фактора економічного зростання / Г. М. Поченчук // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 2. – 17 с.
  • 4. Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с.
  • 5. Шевчук В. О. Макроекономічні ризики прискореної акумуляції зовнішнього боргу в економіці України / В. О. Шевчук // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 2 (11). – С. 159-166.
  • 6. Шпачук В. Напрями вдосконалення політики управління зовнішнім державним боргом України // Вісник НАДУ при президенті України. – 2003. – № 3 – С. 291 – 296.
  • 7. Serven, Luis, 1997, «Uncertainty, Instability and Irreversible Investment: Teory, Evidence and Lessons for Africa», World Bank Policy Recearch Working Papper No. 1722.
  • 8. Tsintzos P. Does public debt affects inflation uncertainty / International research journal of finance and economics. Issue 16 (2008): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.eurojournals.com.
9.5
Your rating: None Average: 9.5 (2 votes)
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.