facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Page translation
 

Проблеми реформування трудового законодавства України в сучасних умовах

Проблеми реформування трудового законодавства України в сучасних умовах
Олена Золотарьова, lecturer

Одеський інститут МАУП

---

Conference participant

 

УДК 349.2

У статті проаналізовані актуальні проблеми сучасного трудового права України, зміни у трудовому законодавстві після 1991 року та зроблено висновок про причини гальмування його реформування в умовах глобалізації і адаптації законодавства до євростандартів.
Ключові слова: трудове законодавство, імплементація норм, глобалізація, трудові правовідносини, співвідношення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати

The articleanalyzed the actual problems of modern labor law of Ukraine, the change in labor law since 1991 and concluded on the causes inhibition of its reformation in the context of globalization and approximation to EU standards.
Keywords:labor law,implementation rules, globalization, employment relationship, the ratio of a living wage and minimum wage

Після відновлення незалежності України у 1991 році в умовах глобалізації цивілізаційних процесів почалося реформування  законодавства, в тому числі трудового, в межах загальних сучасних тенденцій: уніфікації норм законодавства, імплементації норм міжнародного права в національне законодавство і адаптації українського законодавства до законодавства Євросоюзу. Ми не маємо тут на меті давати оцінку глобалізаційним процесам. Ми констатуємо факт,який об’єктивно існує і впливає на зміни в нашому законодавстві. Зрозуміло, що в умовах сучасної фінансово-економічної кризи, що досі триває з 2008 року, досліджувати ці складні процеси важко, бо вони скореговані цією кризою.

З 1918 року в Україні, як і в усій радянській країні, почалося застосування  законодавчого обмеження прав працівників. Елементи такого обмеження існують і в чинному законодавстві та запропоновані в проекті Трудового кодексу України.

Поступово, з 1991 року, законодавство про працю України стало мати багато спільного з правовим регулюванням найманої праці в інших країнах. Крім того, у Німеччині, Австрії, інших західноєвропейських країнах  починаються спроби законного обмеження прав працівників і відповідного розширення повноважень роботодавців – в інтересах підвищення ефективності ринкової економіки. Зрозуміло, що в Україні відбулася демократизація відносин, з`явилися  нові правові інститути – роботодавця і найманої праці, соціального партнерства, мінімальних державних стандартів, колективних трудових конфліктів, права на страйк. В Кодексі законів про працю України 1971 року додалися глави 3-А, 16-А, внесені сотні змін, вилучень та доповнень [1]. Українські відпустки розширені новими видами і адаптовані до євростандартів. Очікується встановлення мінімального розміру погодинної оплати праці. Зарплата працівників переведена на банківські картки. Постійно удосконалюється система соціальних відпусток українських працівників.

У відповідності до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні угоди,згоду на які дала Верховна Рада, є складовою національного законодавства. Якщо ці норми не імплементовані у тексті трудового законодавства,вони все одно діють поза своєю інституційною національною формою. Застосовується принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами українського законодавства.Основні нормативи в трудових правовідносинах, прийняті ООН, МОП,Радою Європи та Євросоюзом, поступово внесені як зміни до трудового законодавства України. Лише після відновлення незалежності в 1991 році  Україна приєдналася до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.); Конвенцій МОП № 29 “Про примусову або обов’язкову працю” (1930 р.), № 111 “ Про дискримінацію в галузі праці та занять” (1958 р.), № 100 “Про рівну винагороду чоловіків та жінок за працю рівної цінності” (1951 р.), № 122 “Про політику в галузі зайнятості” (1964 р.), за якою звільнення за ініціативи роботодавця можливе лише при наявності законних підстав. Конвенція № 47 “ Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень” (1935 р.) дозволила встановити норму робочого часу і регулювання надурочних робіт. Конвенція  № 95 “Про охорону заробітної плати” (1949 р.) дозволила ввести в Україні  такий соціальний стандарт як мінімальна зарплата.

Певні стандарти гармонізовані і у сфері відпусток. Закон 1996 року “Про відпустки”, нарешті,врахував,що тривалість відпустки не може бути меншою  ніж 3 тижні за кожний рік роботи,а мінімальний стаж для права на відпустку – 6 місяців. Відпускні суми повинні дорівнювати середньомісячній зарплаті. Введені поняття творчої та соціальних відпусток [5]. В 2007 році, нарешті, ратифікована Конвенція № 97, 143 Про трудящих-мігрантів. На сьогодні Україною ратифіковано 61 Конвенцію МОП та близько 80 Рекомендацій МОП (з 182 та 190 відповідно прийнятих). Нема можливості навіть перерахувати їх, не кажучи вже про їх аналіз [2; 3]. Давно назріла необхідність прийняття нового Трудового кодексу України.

На жаль, проект Трудового кодексу, який знаходиться на стадії повторного другого читання, більш ніж 5 років не прийнятий через політичні, економічні, організаційні, ментальні причини, які потребують окремого дослідження.

Проект Трудового кодексу не є досконалим, в ньому відсутні деякі важливі питання: не врегульований детально порядок укладання трудового контракту, не враховані пропозиції щодо зміни системи святкових неробочих днів, не врегульовані деякі види робочого часу – робота вахтовим методом, наприклад. Слід врахувати новели законодавства, вже імплементовані до тексту КЗпП України у 2006 – 2011 роках.

Актуальними проблемами трудового права України, на наш погляд, є сучасні державні гарантії забезпечення права на працю і проблеми реалізації соціального партнерства, з урахуванням кризи, прийняття Трудового кодексу, вдосконалення системи органів представництва трудового колективу, забезпечення дотримання вимог щодо сучасних видів робочого часу і часу відпочинку, розв’язання трудових спорів і відповідальності за порушення трудових прав, зміна системи святкових неробочих днів, інші проблеми [4].

На жаль, не дивлячись на поступові зміни, аналізуючи ці питання,можна зробити висновки про великі недоліки в реформуванні трудового законодавства,в тому числі з питань соціального партнерства.Так, Конвенція № 102 Про мінімальні норми соціального забезпечення  досі Україною не ратифікована. Звідси соціальні проблеми і невідповідність соціальних стандартів європейським. Наприклад, у більшості європейських країн мінімальний розмір зарплати в 1, 5 рази перевищує мінімальний прожитковий рівень. Наша мінімальна зарплата взагалі до 2009 р. не дотягувала до прожиткового рівня, який,в свою чергу,не є реальним в Україні, штучно, на наш погляд, занижений і значно нижчий за середньоєвропейський. Лише з 1 січня 2009 року мінімальна зарплата прирівняна до прожиткового мінімуму працездатних осіб, але в умовах сучасної кризи це не вихід з проблемної ситуації.

Не можна визнати нормальним і фактичний стан в системі зайнятості населення та безробіття, в практиці виконання Генеральної, галузевих та регіональних колективних угод. Якщо у держави нема можливості підняти зарплату до прожиткового мінімуму,воно не повинно піднімати тарифи. Фонд соціальних виплат більше,ніж фонд зарплати. У 2006 році ФПУ знаходився у колективному трудовому конфлікті з Кабінетом Міністрів. Жодна Генеральна угода не була виконана повністю. Нарада ради соціального партнерства при Президентові відбулася лише один раз 18 вересня 2006 р. Зараз діє 10 Генеральна колективна угода, але нема впевненості, що і вона буде виконана.

Слід зазначити, що до цієї пори нема нормативу обов'язковості укладання колективного договору з фізичною особою - СПД. Хоча зрозуміло,що сам підприємець за принципом “розподіляй та володарюй” ніколи не укладе його добровільно!

У сфері недержавної форми власності взагалі  поширена така практика, коли власники  комерційних підприємств вкрай обережно, методами непрямого впливу на працівників перешкоджають створенню або діяльності профспілкової організації і  укладанню колективного договору. Треба чесно визнати, що сьогодні держава не в  силах протистояти цьому. Не вдаючись у соціально-політичну,соціально-економічну та морально-психологічну оцінку таких дій,варто звернути увагу на протизаконність такої поведінки підприємців, коли вони за допомогою подібної  практики побічно ухиляються від ведення переговорів і укладання колективного договору. Мабуть, cлід законодавчо вводити імператив стосовно укладання колдоговорів та контролю за цим. Але, на жаль, проект Трудового кодексу залишає норму «повідомної реєстрації» колективного договору. Звідси – порушення трудових прав працівників у комерційних структурах України, де фактично метод соціального партнерства не працює.

Розглядаючи тенденції змін трудового законодавства, слід зазначити, що в сучасних умовах трансформується навіть теоретичне розуміння поняття «трудове право»,що знайшло відображення в працях  учених-трудовиків М. Бойка, І. Кисельова, А. Лебедєва, С. Кожушко [5; 6; 7; 8], де проаналізовані наукові проблеми, зумовлені сучасним регулюванням найманої праці в умовах ринкових способів господарювання.

Трудове право України – галузь українського права, з своїм предметом, методом, системою і зацікавленістю суспільства у забезпеченні самостійного функціонування цієї галузі, тому що вона має суспільно важливе значення. Соціум стабільний, якщо соціальні партнери стабільні. Чим більш розвинуті трудові правовідносини, чим вища зарплата, чим краще умови праці і соціальна захищеність працівників, тим краще для держави і суспільства, тим  менше ймовірність соціального вибуху, революції та колапсу.

Трудове право звичайно розуміють як певну сукупність, систему правових норм, що регулюють трудові і безпосередньо, тісно пов’язані з ними відносини. У радянський період держава намагалася охопити подібним регулюванням практично всі соціально-трудові відносини.В той час фактичним роботодавцем була держава – як власник засобів виробництва. Адміністрація підприємств, організацій, установ представляла інтереси держави. Тому у КЗпП та інших нормативних актах  передбачалися не інтереси держави як роботодавця, а його представників у конкретній організації роботодавця. Так, ст. 143 та ст. 147 КЗпП Української РСР  передбачала, що заохочення і стягнення до працівників застосовує адміністрація. Адміністрація забезпечувала нормальні умови роботи, встановлювала нові норми праці тощо.

В пострадянський період виникли нові власники засобів виробництва, з`явилися інститути роботодавця і найманої праці. Законодавчо визначено за роботодавцем-приватним власником право встановлювати правила поведінки учасників спільної праці. Тому змінилася термінологія, яка відповідала би вимогам ринкових умов господарювання. Термін «адміністрація» у трудовому законодавстві замінений терміном «роботодавець». Причому, роботодавцем можуть бути: держава; територіальна громада, репрезентована органами місцевого самоврядування; приватний власник або група власників корпоративної структури, громадська організація і фізична особа – підприємець, тобто власники засобів виробництва. Згідно ст. 13 Конституції [9], «усі суб’єкти права власності рівні перед законом». Таким чином. держава охороняє всі види власності.

Адміністрація в системі управління найманою працею зараз називається  представниками власника, представниками роботодавця або уповноваженим органом (наприклад, ст.ст. 40, 130 КЗпП України [1]), що включають систему осіб: генеральний директор (або директор, начальник), головний інженер, директор філії, керівник відділу, сектору, лабораторії та інші, кого називають керівниками, що зафіксовано у штатному розписі підприємства. Серед них можуть бути і власники, що працюють на керівних посадах власного підприємства.

Ринкові умови господарювання зумовили зміни і у трактуванні поняття «трудове право». Сьогодні трудове право визначають як систему  соціально-трудових норм, що встановлені або санкціоновані компетентним нормотворчим органом, забезпечені правозастосовчими можливостями, господарською, комунальною та державною владою, регулюють соціально-трудові відносини, які  є предметом трудового права [8, c. 14].

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасне поняття трудового права більш широке, ніж у радянську епоху, оскільки воно охоплює всю систему соціально-трудових норм. Останні дослідження у галузі теорії права, історії, філософії права свідчать, що від праворозуміння, - що конкретно ми включаємо у зміст права, - залежить вирішення загальнотеоретичних, але і практичних завдань. Юридичній науці  відомі три основні теорії праворозуміння: 1) природно-правова (ідеологічна, аксіологічна); 2) нормативістська (позитивістська); 3) соціологічна [10, c. 251 – 253].

В основі  трудового права радянського періоду  була закладена  нормативістська теорія, яка вважала юридичну норму стрижнем, найважливішим елементом, канвою системи права. Тому трудове право  розглядалося як  сукупність обов’язкових трудоправових норм, встановлених і забезпечених державою, для упорядкування відносин учасників спільної праці та узгодження їх інтересів [11].

У пострадянський період, як ми вже зазначали,  у трактуванні трудового права  все більше зростає соціальний елемент. Згідно із соціологічною теорією права – основною формою є суспільні відносини, правопорядок суспільних відносин, що виявляється в діях і поведінці людей. Як визначає О. Скакун [10, с. 252], правом визнається його функціонування у житті, що є і що так зване «живе право». Законодавець закріплює «живі», «народжені в практиці» норми права в нормативно-правових актах або через рішення суду у формі судового прецеденту. Те, що записано у нормативно-правових актах, але застаріло чи не вийшло з «життя», визнається як «мертве право». Російський вчений-трудовик Р. Лівшиць  розуміє під правом не тільки систему норм, але сукупність ідей, норм та реальних відносин, що відповідають  принципам справедливості, рівності,  свободи на сучасному етапі розвитку суспільства. Тобто, структура права змінюється, охоплюючи три компоненти: ідеї, норми і суспільні відносини, які і включаються до чинного трудового законодавства [12].

Елемент такого підходу бачимо у проекті Трудового кодексу України (далі – ТК України), в статтях якого помітна спроба закріпити не лише норми трудового права, а певні види соціально-трудових відносин, які поділені на «трудові відносини» і «трудові правовідносини». Трудовим відносинам присвячена глава 2 проекту ТК України [13]. Трудові відносинитрактуються як фактичні відносини.Але одночасно сторони цих відносин знаходяться і вюридичних відносинах, маючи права і обов’язки. У ст. 218 проекту ТК України щодо охорони праці, розділі П «Соціальне партнерство в сфері праці», у розділі Х «Безпека, гігієна і охорона праці» так само визначена система фактичних відносин. Так, у ст. 19 проекту ТК України  визначено, що  соціальне партнерство – це система колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою державною владою, які виступають сторонами  соціального партнерства, у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів – тобто, фактичні відносини. Аналіз проекту ТК України дозволив к. ю. н. Світлані Кожушко з Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана [14] зробити висновок  про нову структуру трудового права, запропоновану законодавцем. На її думку, до змісту трудового права слід відносити не тільки його норми, об’єднані в інститути, підінститути, ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ, але й фактичні ТРУДОВІ та ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ З НИМИ ВІДНОСИНИ. Виникає нове, ширше розуміння трудового права в його соціальній трактовці.

Можна зробити висновок, що місце сучасного трудового права в системі права України найважливіше, оскільки пов’язано з соціальною сферою. В Україні продовжує існувати проблема співвідношення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, яка особливо відчутна в умовах фінансово-економічної кризи. Але на шляху адаптації національного трудового законодавства до законодавства ЄС з`явилися нові дефініції та конструкції трудового права України, змінено законодавство відповідно до вимог ринкової економіки, відбулися зміни навіть в понятті трудового права на сучасному етапі.

Разом з тим, гальмування прийняття нового Трудового кодексу України не дозволяє зробити остаточні висновки про відповідність змін європейським стандартам, а перманентна політична і сучасна фінансово-економічна кризи за умови неподолання вітчизняної корупції  обмежують підстави для оптимізму.

Література:

  1. Кодекс законів про працю України. – [Електронний ресурс]– http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08
  2. Ротань В. Г. та ін. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. 6 вид. / В. Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2006.
  3. Конвенції МОП / Сайт Федерації професійних спілок України
  4. Актуальні проблеми трудового права України. Колективна монографія / Кол. авторів Золотарьова О. А., Чернега Т. Ф. та ін. / За заг. ред. Золотарьової О. А. – Одеса: «Негоціант», 2009.– 122 с.
  5. Бойко М. Д. Порівняльне трудове право / М. Д. Бойко. – К., 2007.
  6. Киселёв И. Я. Сравнительное трудовое право / И. Я. Киселёв. – М., 2005.
  7. Лебедев В. М. Трудовое право: проблема Общей части / В. М. Лебедев. – Томск, 1998.
  8. Лебедев В. М. Теоретические основы Трудового кодекса Российской Федерации Российская юстиция. / В. М. Лебедев. – 2003. - № 11.
  9. Конституція України. – К., 2006.
  10. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Енциклопедичний курс. – Х., 2006.
  11. Советское трудовое право / Под ред. В. С. Андреева. – М., 1976.
  12. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц.  – М., 1994.
  13. Проект Трудового кодексу України – [Електронний ресурс]– http://gska2. rada.gov.ua
  14. Кожушко С. Поняття трудового права в сучасних умовах: стан і перспектива// Право України. – № 12. – 2008.
Comments: 6

Khachpanov Giya Viacheslavovich

Автор работы хорошо проработал данную проблематику и провёл научную аналитику.

Пузиков Руслан Владимирович

Несмотря на заявленную в названии статьи тему в современных условиях список использованной литературы является усеченным и включает работы не позднее 2009 года. Трудно согласиться с тем, что с того момента не появились новые проблемы и не была решена хоть часть существовавших на тот момент. В работе практически отсутствует авторская позиция по рассматриваемой теме, что безусловно повысило бы уровень работы.

Пузиков Руслан Владимирович

Несмотря на заявленную в названии статьи тему в современных условиях список использованной литературы является усеченным и включает работы не позднее 2009 года. Трудно согласиться с тем, что с того момента не появились новые проблемы и не была решена хоть часть существовавших на тот момент. В работе практически отсутствует авторская позиция по рассматриваемой теме, что безусловно повысило бы уровень работы.

Makarenkov Oleksii Leonidovich

мабуть автор таки поділяє думки цитованих ним вчених, хоча заявлені у назві проблеми концептуально окреслені, робота виграла б від більш розгорнутих висновків

Makarenkov Oleksii Leonidovich

мабуть автор таки поділяє думки цитованих ним вчених, хоча заявлені у назві проблеми концептуально окреслені, робота виграла б від більш розгорнутих висновків

Зульфугарзаде Теймур Эльдарович

Судя по всему, работа являет собой часть реферата, подготавливаемого для поступления в аспирантуру или, что не исключено, раздел одной из глав диссертационного исследования. К сожалению, в тексте работы содержится мало предложений самого автора (в основном описаны предложения других ученых). В целом, оценка "хорошо".
Comments: 6

Khachpanov Giya Viacheslavovich

Автор работы хорошо проработал данную проблематику и провёл научную аналитику.

Пузиков Руслан Владимирович

Несмотря на заявленную в названии статьи тему в современных условиях список использованной литературы является усеченным и включает работы не позднее 2009 года. Трудно согласиться с тем, что с того момента не появились новые проблемы и не была решена хоть часть существовавших на тот момент. В работе практически отсутствует авторская позиция по рассматриваемой теме, что безусловно повысило бы уровень работы.

Пузиков Руслан Владимирович

Несмотря на заявленную в названии статьи тему в современных условиях список использованной литературы является усеченным и включает работы не позднее 2009 года. Трудно согласиться с тем, что с того момента не появились новые проблемы и не была решена хоть часть существовавших на тот момент. В работе практически отсутствует авторская позиция по рассматриваемой теме, что безусловно повысило бы уровень работы.

Makarenkov Oleksii Leonidovich

мабуть автор таки поділяє думки цитованих ним вчених, хоча заявлені у назві проблеми концептуально окреслені, робота виграла б від більш розгорнутих висновків

Makarenkov Oleksii Leonidovich

мабуть автор таки поділяє думки цитованих ним вчених, хоча заявлені у назві проблеми концептуально окреслені, робота виграла б від більш розгорнутих висновків

Зульфугарзаде Теймур Эльдарович

Судя по всему, работа являет собой часть реферата, подготавливаемого для поступления в аспирантуру или, что не исключено, раздел одной из глав диссертационного исследования. К сожалению, в тексте работы содержится мало предложений самого автора (в основном описаны предложения других ученых). В целом, оценка "хорошо".
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.