facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Page translation
 

Якісна підготовка наукових кадрів в аспірантурі – крок до європейськоїінтеграції / Qualitative training of scientific staff in postgraduate study department - a step towards European integration

Якісна підготовка наукових кадрів в аспірантурі – крок до європейськоїінтеграції / Qualitative training of scientific staff in postgraduate study department - a step towards European integration
Oksana Anufriyeva, candidate of education, associate professor

National Academic of Pedagogic Science of Ukraine - University of Education Management, Ukraine

Conference participant

АНОТАЦІЯ. Аналізуються сучасні тенденції розвитку інституту аспірантури. Обговорюються перспективи адаптації світового досвіду в процесі модернізації вітчизняної системи підготовки наукових кадрів. Досліджуються поняття «якість» в контексті оцінки ефективності системи підготовки докторів філософії в Україні. Для цього потрібна сучасна інтерпретація розуміння цілей і результатів діяльності та визначення компонентів якості функціонування аспірантури

Ключові слова: підготовка наукових кадрів, якість діяльності аспірантури,

ABSTRACT. The modern tendencies of development of postgraduate institute are analyzed. Prospects of adaptation of world experience in the process of modernization of the national system of training of scientific personnel are discussed. The concept of  «quality»in the context of evaluating the effectiveness of the system of training doctors of philosophy in Ukraine is researched. This requires a modern interpretation of the understanding of the goals and results of the activity and the definition of components of the quality of the functioning of the graduate school.

Keywords: preparation of teaching staff, quality of postgraduate   activity, components of the quality of  preparation of Ph.D.

 

Постановка проблеми та її актуальність. Міжнародне визнання країни та її місце в глобалізованому світі визначаються інноваційною активністю і рівнем інтелектуального потенціалу нації. Успішність країни залежить від того наскільки ефективно в ній розвивається наука. Двигуном прогресу в усі часи був креативний клас молодих науковців.І тому підготовка наукових кадрів в будь-якій країні завжди посідає найпріоритетніше значення, оскільки виконує функцію локомотиву розвитку економіки знань. Важливу роль в підготовці таких фахівців повинні грати провідні університети, які покликані формувати інтелектуальну еліту суспільства і, тим самим, сприяти виникненню засадничого тренду його інноваційного розвитку.

Основною формою підготовки наукових кадрів, інститутом, який забезпечує свого роду сполучення між вищою освітою і наукою завжди була аспірантура. Саме тому університети, відповідаючи на виклики часу, приділяють все більше уваги розвитку і вдосконаленню діяльності інституту аспірантури. Вітчизняна система підготовки й атестації наукових кадрів вищої кваліфікації пройшла складний шлях становлення, на якому вона не раз зазнавала й продовжує зазнавати суттєвих трансформацій. Проблеми вдосконалення системи підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів є сьогодні предметом численних дискусій в науковому співтоваристві.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемі. На виявлення дієвих шляхів удосконалення системи підготовки наукових кадрів в Україні спрямована увага багатьох вітчизняних науковців і практиків. Про це свідчать численні дослідження. Педагогічний доробок з проблем підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів відображено в працях О. АстаховоїІ. Жовтої, Р. Ілюшко, О. Литвинюк, О. Попович. Значна увага у своїх дослідженнях приділяється питанням інтеграції підготовки наукових кадрів в єдину світову освітню системуукраїнськими вченимиС. Калашніковою, В. Кременем,
В. Луговим, Ж. Талановою. Активно досліджується методологія вищої освіти в Україні і за кордоном, здійснюється пошук шляхів підвищення результативності підготовки наукових кадрів, організації наукової діяльності в Україні та проблемам атестації наукових і науково-педагогічних кадрів В. Майбородою, Л. Коваль, А. Алексюком,
В. Бондар, О. Морозом, А. Нечипоренко, І. Регейло.

Разом з іншими питаннями предметом обговорення стають і перспективи адаптації в українських реаліях світового досвіду організації програм навчання аспірантів (РнД-програм, програм докторської освіти ).

Метою даної статіє актуалізація проблеми забезпечення якості підготовки наукових кадрів в Україні та сучасна інтерпретація розуміння цілей і результатів функціонування інституту аспірантури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реформа аспірантури та системи захисту дисертаційних досліджень – елемент інтеграції України в європейський освітній, науковий і дослідницький простір, передбачений Законом України «Про вищу освіту».Закон унормував сучасне розуміння системи вищої освіти, що відповідає практиці розвинених країн, як трирівневої системи: бакалаврата, магістратури та аспірантури. Таким чином, аспірантура вперше в історії нашої країни стає третім рівнем формальної освіти, який здійснює підготовку докторів філософії [4].

Перехід до підготовки докторів філософії потребує розробки й впровадження нових правил функціонування аспірантури. Вони спрямовані на подолання «наболілих» проблем, які донедавна існували в системі підготовки і захисту дисертацій.

До таких проблем належать зокрема:

•                суттєві відмінності між українськими та міжнародними правилами і традиціями написання наукових статей, через які науковцю, який публікує статті в українських виданнях, складніше адаптуватися до підготовки публікацій за міжнародними стандартами;

•                невідповідність світовій практиці українських процедур захисту дисертацій у постійно діючих спеціалізованих вчених радах;

•                надмірна зарегульованість процедури захисту;

•                складний доступ до повних текстів захищених дисертацій;

•                надмірний ступінь регламентації державою усіх аспектів підготовки та захисту дисертаційного дослідження та інш;

•                необхідність запровадження ґрунтовної навчальної підготовки аспірантів, яка не передбачалась раніше.

Президент національної Академії педагогічних наук України
В. Кремінь наголошує, що назріла необхідність в удосконаленні форм і методів підготовки науково-педагогічних кадрів, перегляді основних концептуальних положень навчального процесу, які полягають у визначенні пріоритетнихнапрямів вищої освіти: європейський рівень якості та доступності освіти; її духовна орієнтація; демократизація освіти; соціальне благополуччя вчених і педагогів; розвиток суспільства на основі нових психолого-педагогічних знань [7].

У зв'язку з набуттям аспірантурою нового статусу потрібний пошук нових підходів до визначення такої категорії як «якість підготовки аспірантів». Для цього потрібна сучасна інтерпретація розуміння цілей і результатів діяльності аспірантури. Реформуючи систему підготовки кадрів вищої кваліфікації, ми передусім повинні відповісти на питання - чому і як вчити аспірантів, щоб вони були здатні забезпечувати адекватні відповіді на суспільно-політичні, економічні, технологічні виклики, які супроводжують розвиток людства, і при цьому могли сприяти гармонійному розвитку природного і людського потенціалів країни на основі принципу стійкого розвитку, що фактично вже став основою нової парадигми існування цивілізованого світу.

У цьому контексті необхідно враховувати два чинники. Перший обумовлений інформаційною революцією і народженням суспільства знань. Цей чинник диктує нові вимоги до методологічної, світоглядної, системної підготовки сучасних науковців. При організації такої підготовки слід виходити з того, що в усіх сферах людської діяльності сьогодні істотно зростає роль системних, міждисциплінарних знань людини, необхідних для раціонального і осмисленого оперування нескінченними потоками різних знань і даних з метою рішення нових, нестандартних проблем.

За таких обставин головне місце відводиться аналітичним здібностям ученого, тобто його умінню шукати і знаходити необхідну інформацію, точно формулювати проблеми і гіпотези, помічати певні закономірності в сукупностях різнорідних даних, знаходити способи рішення нестандартних міждисциплінарних проблем.

Другий чинник пов'язаний з побудовою національних економік більшості країн світу на основі інноватики. Вони об'єднують такі важливі суспільні складові, як виробництво, науку, освіту і бізнес в єдину інноваційну модель країни, галузі або компанії. Тому сучасний фахівець повинен мати цілісні знання про ринок, інноваційні механізми і уміти їх застосовувати у своїй практичній діяльності.

Подібні підходи обумовлюють необхідність впровадження в освітню практику сучасних інноваційних технологій передачі знань, основою яких є оволодіння «знаннями-інструментами», а поняття «вивчи» замінюється на поняття «створи». Тобто, треба замінити існуючу «репродуктивну» форму освіти на творчо-дослідницьку.

Сьогодні основним показником діяльності аспірантури як інституту є співвідношення числа аспірантів, що вчасно захистили дисертацію, до загального числа випускників аспірантури. В табл.1 представлено динаміку чисельності аспірантів і докторантів в Україні за останні сім років:

Успішним завершенням підготовки аспіранта є захист кандидатської дисертації на момент завершення навчання в аспірантурі. Кількість аспірантів і докторантів, які вчасно захистили дисертації, коливається у незначних межах: у 1995 р. це 16,3% аспірантів та 21,9% докторантів; у 2000р. – 16,4% та 9,2%; у 2005 р. – 18,2% та 13,9%;  у 2010 р. – 23,6% та 28,8%.

Фактичний випуск аспірантів у 2016 році становив 6703 осіб, з них вчасно захистились дисертації– 1708 (25,4%), та випуск докторантів –551 осіб, із захистом–153 (27,8%.) [9].

Незважаючи на те, що показники з роками поступово збільшуються, загальний рівень ефективності підготовки наукових кадрів в Україні залишається низьким. Аналізуючи цифри, ми можемо говорити, що в середньому в Україні тільки кожен четвертий випускник аспірантури захищає дисертацію. Для порівняння, ефективністьамериканської аспірантури (доля аспірантів, які отримали ступінь PhD по завершенню навчання) складає близько 50%.

Таблиця 1

Динаміка чисельності аспірантів і докторантів в Україні

за 2010-2016рр

Показники

2010.

2011

2012

2013

2014

2015

2016

Кількість закладів, що мають аспірантуру, на кінець року, од

513

507

504

502

482

490

481

Кількість аспірантів на кінець року, осіб

33739

33321

32805

30740

27622

28487

25963

Кількість закладів, що мають докторантуру, на кінець року, од

255

257

264

267

264

283

282

Кількість докторантів на кінець року, осіб

1532

1598

1776

1795

1759

1821

1792

 

Втім, сьогодні аналіз функціонування аспірантури суто за кількісними показниками вже не відповідає вимогам часу, оскільки головне завдання аспірантури в сучасному розумінні – підготовка осіб, здатних створювати інтелектуальну власність і нематеріальні активи, генерувати і вирішувати проблеми і завдання глобального характеру, здатних вивести країну на передовий рівень за індексом людського розвитку. І як зазначено в Програмі розвитку Організації Об’єднаних Націй, ключовим чинником, який впливає на індекс людського розвиткує саме якість освіти.

Саме поняття «якість» – об’ємне і багатогранне, не раз ставало предметом дослідження в різних науках. Нас же цікавить, в першу чергу вища освіта, а в ній, зокрема, якість підготовки наукових кадрів, а саме визначення тієї ролі якості, яка робить істотний вплив на конкурентоспроможність наукового потенціалу.

Ми розглядаємо якість підготовки аспірантів як взаємозв'язану структуру з трьох головних компонентів: якість результату, якість процесу, якість умов. Зрозуміло, що оцінка якості результату безпосередньо залежить від якості умов і якості процесу, і, в той же час, оцінка якості процесу обумовлена якістю умов і одночасно впливає на якість результатів. Отже, якість одного компонента впливає на якість інших.

До якості умов підготовки наукових кадрів можна віднести наступні елементи (властивості):

-                рівень матеріально-технічної бази;

-                якість професорсько-викладацького складу;

-                рівень навчально-методичної забезпеченості;

-                особові якості аспіранта.

Основними складовими якості процесу підготовки наукових кадрівє:

-                сучасний зміст освітніх програм;

-                якість навчально-методичної забезпеченості;

-                використання інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі;

-                відповідний менеджмент освітнього процесу.

Якість результату підготовки наукових кадрівможна розглядати як систему, що складається з наступних елементів:

-                рівень знань аспіранта

-                рівень аналітико-пізнавальної активності аспіранта;

-                рівень компетентності випускника;

-                конкурентоспроможність випускників (працевлаштування);

-                динаміка кар'єрного зростання випускників;

-                розвиток особистості аспіранта.

Складові компонентів якості підготовки аспірантів мають своєрідну структуру, впливаючи на формування подальших компонентів. Так, якість знань, якість пізнавальної діяльності і розвиток особистості аспіранта впливають на формування якісного рівня його підготовленості і компетентності, а компетентність відповідно підвищує конкурентоспроможність і позначається на працевлаштуванні аспірантів. Досягнення і подальше кар'єрне зростання молодих науковців свідчать про якість результату і в той же час якість освіти на третьому рівні.

З поняттям «якість підготовки аспірантів» тісно пов'язане поняття «ефективність» аспірантури. Відмітимо, що це поняття також універсальне, оскільки застосовується в різних сферах діяльності людини. Сучасний економічний енциклопедичний словник визначає ефективність як «здатність створювати ефект, результативність процесу, визначається як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат».

Проте, застосування поняття ефективності до сфери освіти досить складно і пов'язано із специфікою освіти як галузі людської діяльності. Цей термін в педагогіці визначається як якісне перетворення процесу навчання, поліпшення, що детермінує його, особлива його якісна характеристика [8]. На наш погляд, ефективність підготовки аспірантів слід розглядати в двох аспектах - академічному (якість і результати освітньої підготовки) і науковому (якість і результати науково-дослідної діяльності аспірантів). Так, на нашу думку, основним критерієм оцінки ефективності в академічному аспекті повинна стати успішність освоєння аспірантом освітньої програми. Показниками цього критерію можуть бути рівень сформованості універсальних, загальнопрофесійних і професійних компетенцій відповідно до напряму підготовки, результати проміжної (екзаменаційні сесії) і підсумкової державної атестації, підсумки усіх видів практик. Окрім освітніх результатів слід враховувати показники наукової активності аспіранта, до яких відносяться кількість публікацій в наукових виданнях, що рецензуються, виступи на конференціях і семінарах різного рівня, участь в наукових олімпіадах і конкурсах робіт аспірантів, а також підготовлений в строк текст дисертації. І ще одним важливим показником ефективності аспірантури повинна стати, на нашому думку, затребуваність випускників аспірантури, їх працевлаштування відповідно до отриманої кваліфікації на посаді наукових і науково-педагогічних працівників.

Висновки. Таким чином, актуальним залишається завдання розробки комплексної системи оцінки ефективності аспірантури і якості підготовки аспірантів, адекватної новим умовам роботи аспірантури. Змінити парадигму мислення про цілі підготовки в аспірантурі, зробити перехід від підготовки компетентних виконавців до підготовки творців

 

Література:

  • 1. Альохіна Г. М. Якість освіти у контексті сучасних трансформацій вищої освіти // Вища освіта  України. –  2014. № 3. Додаток 1.  С. 124–127.
  • 2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., доповн. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2009.  1736 с.
  • 3. Винницький М. Реформа аспірантури. Особливості впровадження програм підготовки фахівців із ступенем доктора філософії. — http://bit.ly/209beAt.
  • 4. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII. — http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
  • 5. Луговий В.І., Слюсаренко О. М., Таланова Ж. В. Якість викладання, досліджень, публікацій – ключовий фактор у досягненні  вищими  навчальними  закладами  світового  класу  та критерій  оцінювання  діяльності  науково-педагогічних  кадрів  вищої  школи] // Проблеми освіти: Наук. зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України. –  К., 2012. Випуск № 70, частина І.  276 с.  С. 3–10.
  • 6. Енциклопедія  освіти / Акад. пед. наук України; головний  ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. С. 1017–1018.
  • 7. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України; за заг. ред. В. Г. Кременя. –Київ : Педагогічна думка, 2016. – 448 с.
  • 8. Національний освітній глосарій: вища освіта / 2-е вид., перероб. і доп.  / авт.-уклад. :В. М. Захарченко, С. А. Калашнікова, В. І. Луговий, А. В. Ставицький, Ю. М. Рашкевич, Ж. В. Таланова / За ред. В. Г. Кременя. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2014. – 100 с.
  • 9. Підготовка наукових кадрів у 2016 році. Статистичний бюлетень.Державна служба статистики України, 2017. 43с. 
  • 10. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 23.03.2016 р. № 261«Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії' та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)».http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid= 248945529
  • 11. Рябченко В.І. Вища школа України в загальноцивілізаційному контексті: соціально-філософський аналіз з позицій світоглядно-компетентнісного підходу. [Монографія]. – К. : Фітосоціоцентр, 2015. 674 с.
  • 12. Таланова Ж.В. Докторська підготовка у світі та Україні: монографія. – К.: Міленіум, 2010. 476 с.
  • 13. Філософсько-методологічні  засади  підвищення  якості  вищої  освіти  України: європейський вимір /авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова, І. Надольний та ін. – К. : Педагогічна думка, 2012. 220 с.
  • 14. Doctoral Programmes for the European Knowledge Society: Final Report of the European University Association. – http://www.eua.be/eua/jsp/en/upload/Doctoral Programmes Project Report.ll29285328581.pdf.
  • 15.  International Standard Classification of Education, 2011. Annex IV. Broad Groups and Fields of Education. http://www.uis.unesco.org/Education/Documents/isced-2011-en.pdf
  • 16.  Principles and Practices for International Doctoral Education. EUA,2015. – http://www.eua.be/Libraries/publications-homepage-ist/euafrindoc_leaflet_08_15_web.pdf?Sfvrsn=6.

  •  
Comments: 0
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.