facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Page translation
 

Концепція двомовної школи для Закарпатської місцевості з етнічно мішаним складом населення

Концепція двомовної  школи для Закарпатської місцевості з етнічно мішаним складом населення
Margstych Kateryna, candidate of education

Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Istitute, Ukraine

Conference participant

Згідно зі статтею 53 Конституції України “громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства”. Практична реалізація цього права визначається як чинною нормативною базою, так і практикою освітянської галузі, яка сформувалася впродовж останніх

десятиліть,саме в нас в Закарпатті.
У зв‘язку з тим, що чинний Закон “Про мови в Українській РСР” (1989) ухвалювався задовго до прийняття Конституції, законодавчими актами вищої нормативної сили, які регулюють мову шкільництва, є стаття 10 Конституції та Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, яке її тлума-чить. Рішення визначає, що “виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, профе-сійно-технічних та вищих державних і комунальних навчаль-них закладах Украї-ни є українська мова. У державних і комунальних навчаль-них закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п`ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосову-ватись та вивчатись мови національних меншин”.
Україна успадкувала від часів СРСР систему державних шкіл з певними чітко визначеними основними мовами навчання. Так, навчання в більшості шкіл здійснюється державною українською мовою, і лише викладання інозем-них мов здійснюється в цих школах іншими мовами. Водночас існують школи з російською, угорською та румунською (молдавською) мовами навчання,а також недільні школи, де викладання усіх предметів, окрім української мови й літера-тури та іноземної мови, здійснюється відповідно російською, угорською та румунською мовами.
Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 17 серпня 2000 року був в основному схвалений та направлений для широкого обговорення проект "Концепції 12-річної загальної середньої освіти", який практично закріплює систему, що склалася. У проекті, зокрема, зазначено: "Завершуючи основну школу, учні мають добре володіти українською мовою, рідною мовою у школах національних меншин, на практичному рівні однією іноземною мовою”. Завдання,яке постає перед сучасною школою - хоча б ознайомлення учнів-українців з мовами та культурами тих, хто живе поряд . Таку систему ледве чи можна визнати адекватною засадам багатокультурної освіти. З одно-го боку, учні шкіл з українською мовою навчання, навіть розташованих у регіонах зі змішаним складом населення,( Закарпаття) не отримують елемен-тарних знань про мову й культуру меншин (окрім хіба що російської). З іншо-го боку, учні шкіл з навчанням мовою нацменшини, виявляються недостатньо добре інтегрованими в українське суспільство. Вони часто не отримують достатнього рівня знання державної української мови, залишаються майже необізнаними з українською гуманітарною, природничою та технічною термі-нологією, що створює труднощі при одержанні вищої освіти, оскільки в ВНЗ, згідно з українським законодавст-вом, викладання повинне здійснюватися державною мовою.

Система шкіл і класів з двома мовами навчання, яка почала реально склада-тися в Закарпатському  регіоні  з етнічно мішаним складом населення, може мати на практиці декілька модифікацій. Так, українсько-угорських  школах (Берегів-ський, Ужгородський,Мукачівський та Тячівський районах) рідна мова є угорська, румунська та  словацька  в початкових  класах, далі нею викладаються предмети, пов‘язані з мовою, культурою, історією  угорського, румунського та словцького народу. Мовою викладання інших предметів у цих школах стає рідна материнська  мова. Аналогічна система склалася й у поль-ських школах в Україні (за тією відмінністю, що мовою навчання предметів природничо-наукового та гуманітар-ного циклів тут стає українська, а іноді нею здійснюється навчання і в молодших класах).
У разі затвердження на державному рівні "Концепції громадянського ви-ховання особистості в умовах розвитку української державності", ухваленої в основному Колегією Міністерства освіти й науки України, у практичну пло-щину слід перевести декілька важливих завдань виховання, передбачених Концепцією, а саме:
-“...формування інтеркультурного менталітету, сприйнятливості до куль-турного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій;
- вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства;

-активне попередження тенденцій до виявлення деструктивного націона-лізму, проявів шовінізму, фашизму, месіанськи налаштованостей.”
За таких умов майбутнє в Україні може належати гнучкій системі рідно-мовної та багатомовної освіти, яка враховуватиме як загальнодержавні кри-терії доброго оволодіння українською мовою, так і культурні, мовні та історичні особливості окремих регіонів. Саме така система, сприяючи консолідації україн-ської політичної нації, водночас задовольнятиме культурні потре-би всіх націо-нальних груп - від великих до малочисельних.
Запровадження двомовної  школи в Закарпатському регіоні  зі змішаним етнічним складом населення покликане реформувати (чи створити наново) сис-тему освіти для меншин, - як для “традиційних”, тобто тих, що здавна й ком-пактно проживають в межах України,зокрема на Закарпатті насамперед  угорців, румунів, словаків тощо, так і для “нових меншин” . При цьому йдеться про те, що у вказаному регіоні  двомовними стають усі школи, як ті, в яких навчання здійснюється українською мовою, так і ті, де навчання здійснюється мовами національних меншин. Метою є забезпечення для представників меншин “рівних можливостей” (що є основною метою, постав-леною мультикультурним підхо-дом), і водночас із цим - виховання взаємного культурного розуміння та толе-рантності між представниками різних етнічних (мовних,релігійних, культурних) груп українського суспільства, що досягається реформуванням навчальних програм,підручників та методів навчання для всієї системи освіти (а не лише для меншин).
Які типи двомовних  шкіл ми бачимо в перспективі:
а) Двомовна  школа з навчанням переважно українською мовою
Двомовну  школу з навчанням переважно українською мовою пропону-ється створювати переважно на базі школи з українською мовою навчання в регіонах з етнічно змішаним складом населення. Це в Мукачівському, Ужго-родському, Берегівському, Тячівському районах Закарпатської області. У дво-мовних  школах пропонується, починаючи з 5-6 класу, забезпечувати факуль-татив чи обов‘язковий предмет за рахунок шкільного (варіантного) компонента з культури й мови етнічної групи, що компактно проживає на Закарпатті. Пропо-нується забезпечити учнів на уроках природознавства, краєзнавства, основ здо-рового способу життя також знанням основних топо-німів і термінів мовою цієї групи . Пропонується також включати до навчаль-них програм з предметів варіантного компоненту згадки про внески пред-ставників етнічної групи у різних сферах людської діяльності, про культурні події чи досягнення, пов‘язані з цією групою, а викладання всіх гуманітарних дисциплін вести, виходячи з принципів полікультурності.
Водночас пропонується будувати весь навчальний процес на такий спо-сіб, щоб максимально враховувати особливості культур і ментальностей представ-ників етнічних груп, що проживають у нас на Закарпатті . Завданням є не лише дати всім учням певний рівень знання мови етнічної групи , що проживають у певному регіоні, але й сформувати толеранте (приязне) став-лення представників більшості до представників меншин, до їхньої культури, а представникам меншин полегшити процес усебічної інтеграції в українське суспільство, за умов збереження їхньої культурної самобутності.
б) Двомовна  школа з навчанням переважно мовою національної меншини
Двомовну (багатомовну) школу з навчанням переважно мовою національ-ної меншини пропонується створювати переважно на базі школи з навчанням мовою національної меншини в регіонах з етнічно змішаним складом населення. У такій школі пропонується:
- починаючи з першого класу приділяти першочергову увагу вихованню в учнів почуття гордості за належність до своєї етнічної групи й водночас – грома-дянської повновартісності, інтегрованості в українське суспільство, приязні до української мови й культури;
- з 1-го класу починати знайомити учнів з українською термінологією (тобто усний курс вивчення державної мови);
- з 5-6 класів розпочати, де для цього створено передумови, викладання українською мовою також декількох предметів природничого та гуманітарного циклу (у відповідності до переліку рекомендованого переліку й обраної базової моделі), викладання всіх предметів гуманітарного циклу здійснювати на засадах багатокультурності.
При цьому пропонується для подальшого дві базові моделі - А та Б:
Модель А. Рекомендується для регіонів з достатньо добрим володінням біль-шістю населення українською мовою (принаймні на пасивному рівні).
Модель Б. Рекомендується для регіонів, де більшість населення не володіє українською мовою на рівні, необхідному для активного спілкування.
Пропонується для Моделі А розпочати з 5-6 класів викладання українською мовою важливих термінів математичних дисциплін (як предметів, що потре-бують найпростішої термінологічної системи) та історії України, з 7 класу також фізики й географії, з 8 класу - також біології, з 9 класу - основ право-знавства. На предметах, викладання яких далі здійснюється мовою меншини, запроваджу-ється обов‘язкове паралельне ознайом-лення учнів з українською термінологією. У старших класах мовою націо-нальної мен-шини далі викладаються рідна мова, література, світова літера-тура (якщо цією національною мовою існує достатня кількість якісних перекладів). Викладання інших предметів починає здійсню-ватися державною мовою (з обов‘язковим паралельним ознайомленням з термі-нологією мовою націо-нальної меншини, а також з проведенням цією мовою частини учительських пояснень, де того вимагає рівень мовної підготовки учнів).
Для Моделі Б пропонується розпочати з 5-6 класів запровадження україн-ською мовою частини пояснень на уроках з математичних дисциплін (як предме-тів, що потребують найпростішої термінологічної системи), з 7 класу також фізики й географії, з 8 класу -  біології, з 9 класу - основ право-знавства. В разі потреби ці пояснення дублюються мовою національної мен-шини. Перехід на викладання вказаних предметів українською мовою здійснюється лише в разі досягнення необхідних передумов оволодіння учнями цією мовою не раніше 10-11 класів.
Як і за Моделі А, на предметах, викладання яких далі здійснюється мовою меншини, запроваджується обов‘язкове паралельне ознайомлення учнів з україн-ською термінологією. Нарешті, модель Б припускає на всіх предметах можли-вість використання в уроці у поясненнях учителя і у відповідях учнів одночасно двох мов - державної та мови національної меншини.
Нормативне забезпечення двомовної  школи
Пропонована вище концепція двомовної (багатомовної) школи не супере-чить чинному українському законодавству, зокрема - статтям 10 та 53 Конс-титуції України та Рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, Законам України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”. Отже, порядок створення та функціонування двомовних (багато-мовних) шкіл має регулюватися Постановою Кабінету Міністрів України.

Така Постанова повинна:
    - чітко визначити критерії “змішаності” складу населення окремих регіонів (місцевостей), та “базовий” рівень одиниць адміністративного поділу, щодо якого може бути ухвалене рішення про переведення навчання в усіх школах у двомовний режим (видається за доцільне вважати таким рівнем не область чи район, а територіальну громаду міста, селища, села, і при цьому вважати насе-лення етнічно змішаним, якщо питома вага представників меншини перевищує 25%);
     - встановити механізми громадського контролю для того, щоб правом мен-шини на запровадження багатомовної освіти не могло бути знехтувано (з цією метою пропонується створити консультативно-дорадчі органи з представ-ників національно-культурних товариств при вказаних органах державної влади і міс-цевого самоврядування, які б здійснювали громадський контроль за запровадженням багатомовної школи).
Практична апробація концепції двомовної  школи

Практична апробація концепції двомовної  школи вимагає:
       - затвердження концепції двомовної  школи в регіонах зі змішаним складом населення на державному рівні;
       - ухвалення Постанови Кабінету Міністрів про принципи й особливості функціонування такої школи;
       - підготовки нових навчальних програм, методологій і підручників;
       - підготовки вчителів, здатних втілювати вказані програми.
Пропонується в порядку експерименту в одному чи кількох регіонах із етніч-но мішаним населенням - напр., окремих районах Закарпаття, Одещини (Півден-на Бессарабія), - запровадити на базі окремих шкіл з українською мовою навчан-ня та шкіл з навчанням мовою національної меншини двомовного навчання з викладанням ключових гуманітарних предметів з позицій полікультурності.

 

Література:

  • 1.     Закон України «Про національні меншини в Україні» Київ.1992.

  • 2.     Законам України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”.

  • 3.     Кононенко П. Національна ідея, нація, націоналізм: Монографія. – К.: Міленіум, 2005.

  • 4.     Конституція  України

  • 5.     Матеріали Європейської Хартії регіональних мов або меншин.1992.

  • 6.     Майборода О.Етнополітична ситуація в Україні:регіональний вимір.Матеріали семинару-тренінгу «Сприяння поширеннютолерантності у поліетнічному суспільстві» м.Ужгород ,2002.

  • 7.     Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки – Факс. вид. – К.: АТ «Обереги», 1994.

  • 8.     Рамкова конвенція про захист національних меншин.Страсбург.1995.

  • 9.     Ткаченко О.Б. Єврейське мовне відродження: унікальне явище чи універсальний досвід? // Єврейська історія та культура в Україні: Матеріали конференції. Київ, 22 – 23 листопада 1993. – К.: Асоціація юдаїки України, 1994.

Comments: 0
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.