facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Page translation
 

Роль нижчих навчальних закладів кінця ХІХ – початку ХХ ст. для розвитку сучасної професійної аграрної освіти в Україні

Роль нижчих навчальних закладів кінця ХІХ – початку ХХ ст. для розвитку сучасної професійної аграрної освіти в Україні
Gavrylenko Kateryna, senior lecturer

National Technical University of Ukraine «Kiev Polytechnic Institute», Ukraine

Conference participant

УДК: 378.4

У статті систематизуються типи нижчих аграрних шкіл в українських губерніях кінця ХІХ – на початку ХХ ст. відповідно до Положень про сільськогосподарську освіту від 1883 та 1904 рр., аналізуються стан їх розвитку, навчальні програми, підкреслюється їх роль для розвитку дослідної справи і становлення сучасної аграрної формальної і неформальної освіти.

Ключові слова: аграрна освіта, курс навчання, навчальна дисципліна, нижчі сільськогосподарські школи, Нормальне положення, типи шкіл, поширення сільськогосподарських знань

Thetypes of lower agricultural schools in the Ukrainian provinces late of the late 19th - early 20th century are systematized in the paper. The accordance of the regulations on agricultural education from 1883 and 1904 is analyzed as well as their development, and the curriculum. Their role for the development of experimental farming and establishment of modern formal and informal agricultural education is emphasized.

Keywords: agricultural education, course of studies, academic disciplines, lower agricultural schools, Normal regulations, types of schools, distribution of agricultural knowledge

 

Період кінця ХІХ – початку ХХ ст. в історії аграрної освіти ознаменувався тим, що саме в цей час було закладено основні принципи, форми та методи навчання спеціалістів цього профілю. Незважаючи на відносно невелику кількість нижчих аграрних освітніх закладів цього періоду на українських землях, саме вони заклали основу подальшого розвитку професійної аграрної освіти.

Початкова сільськогосподарська освіта до 1883 р. була малочисленою і складалася з трьох типів навчальних закладів: шкіл, училищ і учбових ферм. Всі ці заклади мали загальне сільськогосподарське або спеціальне фахове направлення. Першим закладом аграрної освіти в Україні стала Луганська зразкова ферма в Катеринославській губернії, заснована за розпорядженням міністра фінансів Росії і за особливим положенням від 11 квітня 1825 року. Відповідно до нього Міністерству фінансів було надано право заснувати в двох або більше місцевостях (на власний розсуд), казенні зразкові ферми для розведення торгових і фарбувальних рослин, для поліпшення хліборобства і загального сільського господарства.

Також у 1841 р. вийшло Положення про навчальні землеробські ферми, що визначило основні напрями і зміст нижчої сільськогосподарської освіти з метою підготовки фахівців для зразкових селянських господарств [5, с. 104]. За цим Положенням до 1861 р. було відкрито вісім учбових ферм, з яких три було в Україні. Крім вище згаданої Луганської, з 1847 р. існувала Харківська або південно-західна і з 1848 р. – Катеринославська або південна ферма [3, с. 110]. Більшість ферм мало на частині своїх полів сівозмінне рільництво, використовувало вдосконалені землеробські знаряддя і машини, практикувало покращене луківництво, травосіяння, утримувало худобу кращих порід, невеликі кінні заводи, племінні кошари, проводило раціональне бджільництво, мало деревні розплідники, городи, навчало різним ремеслам, необхідним в селянському побуті тощо.

Навчальні ферми проіснували до 1865 р. і поступово були реорганізовані в середні сільськогосподарські училища, за прикладом яких почали створювати інші навчальні заклади за різними напрямами підготовки фахівців для сільського господарства – садівництва, виноградарства, виноробства, бджільництва тощо.

З 70-х років XIX ст. став гостріше відчуватися брак професійних аграрних навчальних закладів, тому з метою планомірного запровадження сільськогосподарського освіти в країні стали послідовно проводити роботу по збільшенню чисельності нижчих сільськогосподарських шкіл. У 1883 вийшло Нормальне положення, яке досить докладно окреслило систему управління нижчими сільськогосподарськими школами.

Згідно з Нормальним положенням 1883 р. школи могли відкриватися приватними особами, товариствами або земствами і користуватися допомогою від держави в розмірі до 3500 крб. Їм могло надаватися в безкоштовне користування до 500 десятин казенної землі. Курс навчання в школах був трирічним. Вони поділялися на два розряди. До шкіл 1-го розряду приймалися особи, які закінчили курс двокласних сільських училищ, до шкіл 2-го розряду – ті, які закінчили курс народних училищ.

Нижчі сільськогосподарські школи поділялися на загальні широкого профілю і спеціальні або фахові. Перші надавали своїм учням поняття про загальні умови ведення сільського господарства, звертали свою увагу головним чином на галузі, які мали найбільше значення для сільськогосподарської галузі – землеробство і скотарство. У фахових школах вивчали спеціалізовані галузі сільського господарства, наприклад, городництво, садівництво, виноградарство, молочне господарство й інші.

Відповідно до Положення школи обох типів – і загальні, і фахові – поділялися на розряди. Школи, що належали до першого розряду, здійснювали підготовку тих, хто міг вести «поліпшене селянське господарство» або займати у великому господарстві посади нарядників сільських робіт, старост і прикажчиків; школи другого розряду – «знаючих сільських робітників». Аналогічною була і система жіночої сільськогосподарської освіти, запроваджена в 1900 р.[1,c. 23]

У разі потреби при нижчих школах могли влаштовуватися підготовчі класи. З часом розвиток сільськогосподарської галузі спричинив потребу у школах багатьох інших типів, ніж це було передбачено Нормальним положенням. Існуючі типи нижчих сільськогосподарських шкіл наведені в наступній таблиці:

Таблиця 1

Нижчі сільськогосподарські навчальні заклади

(за даними 1915 р.)

Назва навчальних закладів

Кількість навчальних закладів

Кількість учнів

Нижчі сільськогосподарські школи 1-го розряду

74

3277

Нижчі сільськогосподарські школи 2-го розряду

35

1052

Практичні сільськогосподарські школи

60

1456

Початкові і народні сільськогосподарські школи

34

960

Сільськогосподарські класи

2

2700

Постійні сільськогосподарські курси

44

Навчальні ферми

4

Разом

253

9445

Крім нижчих шкіл до системи аграрної освіти України у досліджуваний період входили сільськогосподарські класи й відділення при початкових земських школах, народних та міських училищах, які давали можливість отримати сільськогосподарську освіту разом із загальноосвітньою.

В українських губерніях, за даними С. Сірополка, на початку ХХ ст. діяли 54 нижчі сільськогосподарські школи, тобто четверта частина всіх сільськогосподарських шкіл Російської імперії [7,с. 117].

За типом підпорядкування нижчі школи були державними, земськими, приватними, могли засновуватися товариствами.

Таблиця 2

Підпорядкування нижчих сільськогосподарських шкіл

Тип нижчих шкіл

Засновник

Державні

Земства

Товариства

Приватні особи

Місцеве дворянство

Першого розряду

5

16

4

11

-

Другого розряду

-

6

 

7

1

Садівництва

3

1

11

3

-

Молочного господарства

-

-

-

10

-

Жіночі

-

-

-

8

-

Практичні й курси

2 (виправні притулки)

3

-

3

1

Разом

10

26

15

42

2

Статистичні дані, вміщені у таблиці, свідчать, що найбільшу кількість нижчих шкіл було засновано приватними особами. На другому місці – земські школи і на останньому – державні. Ці показники переконливо свідчать про важливу роль приватної й громадської ініціативи у створенні системи початкової професійної освіти зазначеного періоду.

При потребі при нижчих школах влаштовували відділення для підготовки вчителів початкових сільськогосподарських училищ, нижчого персоналу для земських агрономічних організацій, а також фахівців з різних ремесел, потрібних в даній місцевості.

Загалом нижчі сільськогосподарські школи успішно готували нижчий службовий персонал для великих господарств. Деякі школи сприяли забезпеченню населення поліпшеним насінням, племінною худобою, знаряддями і машинами, навчали новим прийомам обробки землі. Проте, слід наголосити, що сільські господарі населення не мало безпосередньої користі від сільськогосподарських шкіл, і, таким чином, основне завдання, поставлене Положенням 1883 р про нижчі школи – «поширення в народі основних знань з сільського господарства», ними не виконувалося. Їх діяльність істотно не вплинула на підвищення рівня сільськогосподарської освіченості населення. Головними причинами стали обмежена кількість цих навчальних закладів, брак коштів та відсутність кваліфікованих викладацьких кадрів. [9, с. 5]

На початку ХХ ст. модернізація аграрного виробництва, зміни в господарському житті, розширення досвіду розвитку сільськогосподарських навчальних закладів викликали потребу вироблення і створення нового єдиного положення про сільськогосподарську освіту, яке б систематизувало всі законодавчі акти, що регулювали розвиток вищої, середньої та нижчої сільськогосподарської освіти в країні. Проект нового Положення про сільськогосподарську освіту був затверджений 26 травня 1904 р. Положення від 1904 р. стало органічним продовженням розвитку організаційних принципів управління сільськогосподарської школою, накопичених після прийняття Нормального положення 1883 р. і наслідком врахування недоліків його практичної реалізації. Всі позитивно зарекомендовані законодавчі акти були збережені й доповнені відповідно до нових реалій початку XX століття.

Відповідно до цього положення, метою нижчих сільськогосподарських шкіл було «поширення серед населення основних знань з сільського господарства і необхідних для нього ремесел, переважно шляхом практичних занять».

Слід підкреслити, що в Нормальному положенні 1883 року про спеціальні жіночі нижчі сільськогосподарські навчальні заклади не згадувалося. Разом з тим закон не забороняв, а скоріше стимулював всі зацікавлені організації та приватних осіб до облаштування жіночих сільськогосподарських навчальних закладів на власні кошти. Спочатку жінки спеціальну сільськогосподарську освіту отримували в навчальних закладах, які дозволяли навчання особам обох статі. І тільки в Положенні про сільськогосподарську освіту 1904 р. на основі аналізу практичного розвитку сільськогосподарської освіти в країні було законодавчо закріплено положення про те, що сільськогосподарські школи можуть бути чоловічими і жіночими. «Сільськогосподарські навчальні заклади, – говорилося в ньому, можуть бути чоловічої та жіночої і поділятися на установи загального призначення для навчання сільському господарству взагалі, і спеціальному, тобто навчати окремим галузям сільського господарства». З цього моменту можна говорити про те, що в системі сільськогосподарського освіти з’явилася законодавчо оформлена жіноча сільськогосподарська школа.

Положенням передбачалося організація чотирьох основних типів сільськогосподарських навчальних закладів: 1) середні сільськогосподарські училища, 2) нижчі сільськогосподарські училища, 3) нижчі сільськогосподарські школи (1-го і 2-го розрядів), 4) практичні сільськогосподарські школи. За новим Положенням навчальні заклади могли бути чоловічими і жіночими, загальними і спеціальними.

Головним завданням нижчих сільськогосподарських шкіл була «підготовка шляхом практичних занять кваліфікованих і умілих виконавців з сільського господарства». Курс навчання в загальних сільськогосподарських школах визначався в 3 роки; в спеціальних школах термін навчання міг тривати 2 або 1 рік. При загальних і спеціальних школах могли організовуватися додаткові класи для підвищення професійного рівня з окремих галузей або відпрацювання певних прийомів ведення господарства.

Загальні сільськогосподарські школи 1-го розряду за рівнем навчання прирівнювалися до двокласних сільських училищ, проте в них крім загальноосвітніх предметів вивчалися і спеціальні – землевимір, основи природничих наук, сільськогосподарське законодавство, загальне сільське господарство та його галузі й спеціалізації.

Школи 2-го розряду прирівнювалися до курсу навчання початкових народних училищ за переліком загальноосвітніх предметів. Також проводилося вивчення спеціальних предметів.

Практичні сільськогосподарські школи призначалися для «підготовки умілих технічних робітників з різних галузей сільського господарства, зокрема, з садівництва, виноградарства, виноробства, виробництва масла, а також скотарів, вівчарів і т.п.» Тривалість курсу навчання в практичних школах тривала від одного до трьох років . Для вступу до цих шкіл потрібно було тільки вміти читати і писати; у виняткових випадках могли бути прийняті і неписьменні.

Курс навчання в нижчих школах складався із теоретичного вивчення предметів і практичних занять. Головним видом навчання в практичних школах були практичні заняття. Під час всього свого перебування в школі, учні виконували всі господарські й ремісничі роботи, які були в маєтку. Для отримання свідоцтва про закінчення школи учням необхідно було на останньому курсі навчанні витримати іспити, а потім один чи два роки прослужити в одній з економій свого повіту за певну платню, встановлену адміністрацією школи й узгоджену із земством.

В нижчих сільськогосподарських закладах активно практикувалася дослідна робота. Часто сільськогосподарські школи відкривалися при дослідних полях разом з метеорологічною станцією, ремісничою майстернею тощо. На цих дослідних полях учні на основі використання нових технологій проводили дослідно-експериментальну роботу. Наприклад, на Черкащині при Мошногородищенській і Золотоніській школах та Златопільському училищі створювалися взірцеві господарства, які були зразком раціонального ведення приватного господарства.[6, c. 11]

Нижчі сільськогосподарські школи готували обізнаних та вмілих працівників сільського господарства і майстрів для окремих його галузей. Мережа цих шкіл в українських губерніях була досить широкою, що дозволяло залучати до занять велику кількість землеробів, але водночас вимагало великої кількості підготовлених викладацьких кадрів цього профілю. Вчителі нижчих сільськогосподарських шкіл повинні були мати вищу, середню або нижчу освіту (з вищою і середньою сільськогосподарською освітою працювало близько 30 % викладачів, з нижчою – відповідно 70 %, які переважно проводили практичні заняття) [1, с. 155]. Від вчителів вимагалося мати теоретичні й практичні знання з хімії, метеорології, ентомології, землеробської справи.

Положення встановлювало в нижчих сільськогосподарських школах 1-го розряду обов’язкове вивчення наступних дисциплін: Закон Божий, російська мова з діловим листуванням, коротка історія і географія Російської держави, арифметика із сільськогосподарськими обчисленнями, практична геометрія з кресленням та землевпорядкуванням, ботаніка, зоологія, фізика, хімія, географія; спеціальних: сільське господарство та його галузі (землеробство, тваринництво (загальне і часткове), садівництво, городництво, бджільництво), основні закони, що стосувалися сільського господарства (законознавство), сільськогосподарська економія і рахівництво. Слід зазначити, що теоретичні заняття з учнями щоденно підкріплювалися практичними безпосередньо на дослідних полях і ділянках, скотарнях та інших підрозділах школи.

Навчальний план сільськогосподарської школи першого розряду включав основи теоретичних знань і відповідні профілю закладу практичні заняття, які у школах загального типу проводилися шляхом організації сільськогосподарських та ремісничих робіт [8, с. 5].

У школах 2-го другого розряду викладалися агрономічні науки в більш розгорнутому вигляді. Учням пояснювалися основи фізики й хімії, властивості різних ґрунтів і засоби боротьби з шкідниками, ботаніку агрономічних культур. Також надавалися найважливіші відомості з історії, статистики й географії сільського господарства, основні поняття про сільську архітектуру. Учні вчили загальну й спеціальну агрономію, лісоводство в межах достатніх для правильного розвитку лісового господарства, правила осушення боліт і нарізання торфу. В навчальних планах цих закладів були відсутні деякі загальноосвітні дисципліни. Крім того, допоміжні дисципліни об’єднувались в єдиний інтегрований предмет «Пояснення найважливіших законів природи» [8, с. 154].

У спеціальних сільськогосподарських школах, на відміну від загальних, навчання тривало не 3 роки, а 1-2 роки. Навчальні заклади цього типу мали чітко визначену спеціалізацію (наприклад, виноградарство і садівництво, птахівництво, бджільництво тощо), і, відповідно, саме цим визначався та обмежувався вибір навчальних предметів, які вивчалися у значно більшому обсязі, ніж у навчальних закладах загального типу. Характерним для змістуспеціальної підготовки в нижчих сільськогосподарських навчальних закладах було врахування структури господарства (великого поміщицького і селянського (фермерського типу).

Незважаючи на розвиток мережі нижчих сільськогосподарських шкіл в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., їх було недостатньо для задоволення потреби всіх господарів у останніх аграрних знаннях і преважна більшість населення змушена була здобувати освіту позашкільним шляхом. Тому крім організації формальних закладів нижчої сільськогосподарської освіти розповсюдження аграрної освіти в Російській імперії, в тому числі і в Україні, здійснювалось і позашкільним шляхом.

Нове положення 1904 року передбачало організацію заходів для поширення сільськогосподарських знань серед дорослого населення. До них належали організація сільськогосподарських класів та курсів, читань, бесід, випуск спеціальних видань, облаштування навчально-практичних господарств, виставок, музеїв та ін. Також при школах запроваджувалися навчально-практичні господарства, ботанічні сади, музеї, спеціальні сільськогосподарські бібліотеки (читальні).

На думку багатьох земських діячів, спеціально організовані показові курси для дорослого населення з різних галузей сільського господарства були необхідними, в першу чергу, для неписьменного населення, яке не мало змоги ходити до школи, проте потребували передусім аграрних знань.

Велику допомогу у сприянні навчанню дорослого населення надавали земські агрономічні організації, які здійснювали консультаційну допомогу господарям, земські сільськогосподарські склади, які влаштовували конкурси і виставки аграрних машин і реманенту, дослідні поля, які влаштовували безоплатну роздачу садивного насіння і т.п.

Ряд державних і громадських організацій для поширення сільськогосподарських знань випускали недорогі видання, на сторінках яких торкалися різноманітних сільськогосподарських питань.

Отже, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні склалась досить розгалужена мережа нижчих професійних аграрних навчальних закладів різного типу. Саме вони заклали основу подальшого розвитку професійної аграрної освіти.

 

Література:

  • 1. Агрономическаяпомощь в России / Под ред. В.В. Морачевского. – Петроград: Изд-во Департамента земледелия, 1914. – 653 с.3
  • 2. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С. М. Серьогін (голов. ред.) та ін. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 4 (30). – 300 с.4
  • 3. Бекетов В.А. Сборник сведений по сельскохозяйственному образованию. – СПб.: Тип. В. Киршбаума, 1900. – 116 с. 2
  • 4.  Гандиш А.М. Чернігівське земствоі сільськогосподарська освіта// Український селянин: Праці Науково-Дослідного інституту селянства/ Інститут історії України НАН України. – Черкаси, 2001. – Вип. 3. – С. 153-155.8
  • 5. Высшие и центральные государственные учреждения России, 1801-1917: В 4 т. / Под ред. Н.П. Ерошкина; Федеральная служба России. – Спб.: Наука, 1998. – Т. 1. Высшие государственные учреждения. – 1998. – 302 с.1
  • 6. Костюк М.В. Становлення та розвиток сільськогосподарських освітніх закладів та дослідної справи Черкащини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.07 "Історія науки і техніки" / Костюк Майя Володимирівна – Переяслав-Хмельницький, 2007. – 18 с.7
  • 7. Освіта на Наддніпрянській Україні в ХІХ ст. // Сірополко С. Історія освіти в Україні / Український Вільний Університет (м. Мюнхен, Німеччина). Друзі товариства ім. Григорія Ващенко.–К.: Наук. думка, 2001. – С. 232-4965
  • 8. Отчето состоянии и деятельности Харьковского ветеринарного института Императора Николая І за 1914 год. – Харьков: Тип. Адольфа Дарре, 1915. – 228 с. 9
  • 9. Примак О.Ю. З історії сільськогосподарської освіти [Електронний ресурс] / Примак О.Ю. // Історія науки і біографістики. Вип. 1. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://inb.dnsgb.com.ua/2008-1/08pojiso.pdf.6
Comments: 7

Suyunchaliyeva Maiya

Уважаемый автор! Спасибо за содержательную статью. Тема весьма актуальна, желаю удачи и успехов в вашей деятельности С уважением, Суюнчалиева М.М.

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Спасибо за то, что прочитали статью и за положительный комментарий

Kubanov Ruslan

Уважаемая Екатерина. Вами представлен интересный историко-педагогический материал. Аграрный сектор Украины нуждается в обновлении, что не возможно достигнуть без изучения исторического опыта профессиональной подготовки будущих аграриев в образовательных учреждениях разных эпох. Сильной стороной исследования является использование автором разнообразных источников. Успехов Вам в дальнейшей научной работе. С уважением, Кубанов Р. А.

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Большое спасибо Вам за внимательное прочтение статьи и положительную оценку.

Sanosyan Khachatur Avetis

Уважаемая Екатерина. Вами исследован вопрос истории и содержания профессиональных аграрных учебных заведений в период конца XIX - начала ХХ в. Профессиональные аграрные учебные заведение разного типа в период конца XIX - начала ХХ в. явились основой дальнейшего развития современного профессиональной аграрного образования на Украине. Отрадно, что накопленный опыт востребован. С уважением, Х. А. Саносян

Sanosyan Khachatur Avetis

Уважаемая Катерина. Вами исследован вопрос истории и содержания профессиональных аграрных учебных заведений в период конца XIX - начала ХХ в. Профессиональные аграрные учебные заведение разного типа в период конца XIX - начала ХХ в. явились основой дальнейшего развития современного профессиональной аграрного образования на Украине. Отрадно, что накопленный опыт востребован. С уважением, Х. А. Саносян

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Спасибо за положительный комментарий. Согласна с Вами, что дальнейшее изучение развития системы аграрных образовательных учреждений Украины важно для современной системы профессионального образования.
Comments: 7

Suyunchaliyeva Maiya

Уважаемый автор! Спасибо за содержательную статью. Тема весьма актуальна, желаю удачи и успехов в вашей деятельности С уважением, Суюнчалиева М.М.

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Спасибо за то, что прочитали статью и за положительный комментарий

Kubanov Ruslan

Уважаемая Екатерина. Вами представлен интересный историко-педагогический материал. Аграрный сектор Украины нуждается в обновлении, что не возможно достигнуть без изучения исторического опыта профессиональной подготовки будущих аграриев в образовательных учреждениях разных эпох. Сильной стороной исследования является использование автором разнообразных источников. Успехов Вам в дальнейшей научной работе. С уважением, Кубанов Р. А.

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Большое спасибо Вам за внимательное прочтение статьи и положительную оценку.

Sanosyan Khachatur Avetis

Уважаемая Екатерина. Вами исследован вопрос истории и содержания профессиональных аграрных учебных заведений в период конца XIX - начала ХХ в. Профессиональные аграрные учебные заведение разного типа в период конца XIX - начала ХХ в. явились основой дальнейшего развития современного профессиональной аграрного образования на Украине. Отрадно, что накопленный опыт востребован. С уважением, Х. А. Саносян

Sanosyan Khachatur Avetis

Уважаемая Катерина. Вами исследован вопрос истории и содержания профессиональных аграрных учебных заведений в период конца XIX - начала ХХ в. Профессиональные аграрные учебные заведение разного типа в период конца XIX - начала ХХ в. явились основой дальнейшего развития современного профессиональной аграрного образования на Украине. Отрадно, что накопленный опыт востребован. С уважением, Х. А. Саносян

Gavrylenko Kateryna Mykolaivna

Спасибо за положительный комментарий. Согласна с Вами, что дальнейшее изучение развития системы аграрных образовательных учреждений Украины важно для современной системы профессионального образования.
PARTNERS
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.